Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2018 року у справі №550/410/17

Ухвала

Іменем України

02 травня 2018 року

м. Київ

справа № 550/410/17

провадження № 61-21150ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С.,

Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки і піклування Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, про збільшення розміру стягуваних аліментів на малолітню дитину і позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_6, третя особа - орган опіки і піклування Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, про збільшення розміру стягуваних аліментів на малолітню дитину і позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16 січня

2008 року. Сторони мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2007 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі

ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 з сім'єю не проживає, участі у вихованні дитини не приймає та матеріально не допомагає, ОСОБА_4 просила позбавити відповідача батьківських прав відносно їх дочки та збільшити розмір стягнутих аліментів на її утримання з ј частини до 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.

Крім того, не надано доказів наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни (збільшення) розміру аліментів, заборгованість зі сплати аліментів не є підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 рокудо Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пунктах 15,16,17 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Отже, для прийняття рішення про позбавлення батьківських прав необхідно встановити, що в діях батька наявна умисна винна поведінка, направлена на ухилення від обов'язку по вихованню дитини, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав відповідача, суд першої інстанції, з яким й погодився й апеляційний суд, виходив з того, що висновок опікунської ради Скороходівської селищної ради в Чутівському районі Полтавської області від 27 лютого 2017 року не містить переконливих доказів нехтування відповідачем своїми обов'язками і обставин, з якими пов'язується можливість позбавлення особи батьківських прав, а тому відсутні правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених статті 192 СК України.

Встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявність обставин, з якими пов'язується можливість зміни (збільшення) розміру аліментів.

Крім того, наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів не є підставою в розумінні

статті 192 СК України для зміни розміру аліментів, визнаного рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2007 року.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки і піклування Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, про збільшення розміру стягуваних аліментів на малолітню дитину і позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області

від 24 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк