Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.08.2020 року у справі №209/177/20

УХВАЛА

Іменем України

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 209/177/20

провадження № 61-10454ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця (невиконання рішення суду) Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лесич Анни Миколаївни,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (невиконання рішення суду) Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лесич Анни Миколаївни.

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 03 серпня 2012 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська було ухвалено вирок у справі № 1-78/12, яким ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 155 КК України і йому призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, а також з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Вирок набрав законної сили 01 вересня 2012 року. На підставі вироку суду їй було видано виконавчий лист, який пред'явлений нею до виконання до Дніпровського відділу ДВС м. Кам'янське ГТУЮ в Дніпропетровській області. З 22 жовтня 2018 року дублікат виконавчого листа перебуває на виконанні у державного виконавця Дніпровського відділу ДВС м. Кам'янське Лесич А. М.

14 січня 2019 року, вона ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, дізналася про те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 серпня 2019 року державному виконавцю було надано дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_2 для проведення виконавчих дій за дублікатом виконавчого листа № 1-78/12, виданого 11 травня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн, та за дублікатом виконавчого листа № 1-78/12, виданого 11 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 23621 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. До теперішнього часу державним виконавцем не здійснені реальні дії щодо примусового проникнення до помешкання боржника, виявлення, опису і вилучення майна боржника для звернення стягнення на це майно за виконавчим листом, згідно зазначеної ухвали суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Лесич А. М. щодо нездійснення примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 згідно ухвали Дніпровського районного суду м.

Дніпродзержинська від 08 серпня 2019 року про дозвіл на примусове проникнення до помешкання боржника, а також тривалого нездійснення розшуку рахунків боржника; зобов'язати державного виконавця Дніпровського відділу ДВС міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лесич А. М. відповідно до повноважень, наданих державному виконавцю пунктом 4 частини 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вчинити дії щодо примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, виявити, описати та вилучити майно боржника для звернення стягнення на це майно за виконавчим листом. У зв'язку з чим організувати примусове відкриття вхідних дверей зазначеної квартири силами відповідних житлових служб, підприємств (слюсарів, ремонтників, будівельників, Державної служби з надзвичайних ситуацій України тощо) із залученням співробітників поліції, понятих і стягувачів; зобов'язати державного виконавця Дніпровського відділу ДВС міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лесич А. М. вчиняти дії щодо розшуку рахунків боржника ОСОБА_2, у тому числі боржника, як приватної особи, не рідше одного разу на два тижні, відповідно до вимог ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року, яка залишена без зміни постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лесич А. М. щодо нездійснення примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 серпня 2019 року про дозвіл на примусове проникнення до помешкання боржника.

Зобов'язано державного виконавця відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" вчинити дії щодо примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 з метою виявлення, опису та вилучення майна боржника для звернення стягнення на це майно за виконавчим листом № 1-78/12, виданим 11 травня 2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн. . В іншій частині скарги - відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що державним виконавцем не виконано всі повноваження, в тому числі і передбачені п.4 ч.3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2, хоча судом було винесено ухвалу суду від 08 серпня 2019 року, якою було надано дозвіл на таке примусове проникнення з метою перевірки наявності належного боржнику майна, його опису та арешту. Що стосується скарги в частині організації примусового відкриття вхідних дверей помешкання боржника силами відповідних житлових служб, підприємств (слюсарів, ремонтників, будівельників, Державної служби з надзвичайних ситуацій України тощо) із залученням співробітників поліції, понятих і стягувачів, то державний виконавець самостійно, у відповідності до діючого законодавства, на підставі ухвали суду, приймає заходи для організації виконавчих дій щодо примусового проникнення до житла та залучає необхідних для цього осіб. При цьому, відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання неправомірною бездіяльность державного виконавця Лесич А. М. щодо тривалого нездійснення розшуку рахунків боржника, а також в частині щодо зобов'язання державного виконавця вчиняти дії щодо розшуку рахунків боржника ОСОБА_2, у тому числі боржника, як приватної особи, не рідше одного разу на два тижні, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, так як такі дії державним виконавцем проводяться.

17 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні скарги та в цій частині постановити нове рішення, яким повністю задовольнити її скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що 03 серпня 2012 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська було ухвалено вирок у справі № 1-78/12, яким ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 155 КК України і йому призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, а також з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Вирок набрав законної сили 01 вересня 2012 року. На підставі вироку суду їй було видано виконавчий лист, який пред'явлений нею до виконання до Дніпровського відділу ДВС м. Кам'янське ГТУЮ в Дніпропетровській області. З 22 жовтня 2018 року дублікат виконавчого листа перебуває на виконанні у державного виконавця Дніпровського відділу ДВС м. Кам'янське Лесич А. М.

Проте до теперішнього часу виконавчий лист не виконаний, не здійснено розшук рахунків боржника.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у ЗУ "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ЗУ "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.

Згідно ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу держаної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ст. 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що скарга на дії державного виконавця вважатиметься прийнятною, якщо буде встановлено, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій своїми діями чи бездіяльністю порушив права сторони виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Так, судами встановлено, що 11 травня 2018 року Дніпровським районним судом м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано дублікат виконавчого листа у справі № 1-78/12, згідно якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 100000 грн. .

22 жовтня 2018 року, на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Лесич А. М. Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № ВП 57491540 для примусового виконання дублікату виконавчого листа.

Як досліджено судами, відповідно до виконавчого провадження № 57528953, на виконанні у старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лесич А. М. знаходиться зведене виконавче провадження №57528953 з примусового виконання виконавчого листа (дублікат) № 1-78/12, виданого 11 травня 2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн. та виконавчого листа (дублікат) № 1-78/12, виданого 11 травня 2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 23621,00 грн., моральної шкоди 50000,00 грн.

Встановлено, що під час примусового виконання в рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем були вчинені дії, направлені на виконання вироку суду, у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження".

Так, державним виконавцем неодноразово направлялися запити до МВС України, Державної податкової служби України про джерела отримання доходів, Державної податкової служби України про номери рахунків відкритих в банках та інших фінансових установах, Пенсійного фонду України про надання інформації про ОСОБА_2 як про особу, що отримує пенсію, та про особу, що працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Згідно отриманих відповідей, державним виконавцем встановлено, що за боржником не зареєстровані транспортні засоби, нерухоме майно, в нього відсутні відкриті в банках та інших фінансових установах рахунки, він не отримує пенсію, не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами та відсутня інформація про його останнє місце роботи.

Також судами встановлено, що держаним виконавцем приймалися відповідні заходи для виклику боржника до відділу ДВС та для його розшуку: на підставі відповіді Державної прикордонної служби України встановлено, що боржник не перетинав державний кордон України в період з 22 жовтня 2018 року по теперішній час; згідно отриманої від ТОВ "ЄРЦ КП" інформації ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, тобто за тією адресою, що вказана у виконавчому листі.

За поданням державного виконавця, ухвалою Дніпровського районного суду м.

Дніпродзержинська від 30 жовтня 2019 року боржника ОСОБА_2 оголошено у розшук.

Крім того, із постанови від 17 січня 2020 року про перевірку виконавчого провадження вбачається, що начальником Дніпровського відділу ДВС проведена перевірка зведеного виконавчого провадження № 57528953, і за результатами перевірки зобов'язано державного виконавця Лесич А. М. проводити перевірку: щодо виявлення рахунків боржника не рідше, ніж один раз на два тижні; щодо виявлення нерухомого і рухомого майна боржника, його майнових прав та отримання інформації про доходи боржника не рідше, ніж один раз на три місяці.

Встановивши вказані обставини справи та зазначену постанову від 17 січня 2020 року, якою державний виконавець Лесич А. М. вже зобов'язана проводити перевірку щодо виявлення рахунків боржника не рідше, ніж один раз на два тижні, суд першої та апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем виконуються всі передбачені ЗУ "Про виконавче провадження" вимоги відносно розшуку рахунків боржника, у тому числі боржника, як приватної особи, шляхом направлення запитів до відповідних державних установ, бо іншим чином неможливо встановити наявність доходів та майна боржника.

А тому, суди вірно вважав, що не підлягає задоволенню скарга ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Лесич А. М. щодо тривалого нездійснення розшуку рахунків боржника, а також в частині щодо зобов'язання її вчиняти дії щодо розшуку рахунків боржника ОСОБА_2, у тому числі боржника, як приватної особи, не рідше одного разу на два тижні, відповідно до вимог ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки такі дії державним виконавцем проводяться.

При цьому, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Лесич А. М. щодо нездійснення нею примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 серпня 2019 року про дозвіл на примусове проникнення до помешкання боржника та зобов'язання державного виконавця відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" вчинити дії щодо примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 з метою виявлення, опису та вилучення майна боржника для звернення стягнення на це майно за виконавчим листом № 1-78/12, виданим 11 травня 2018 року Дніпровським районним судом м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн., суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про її задоволення в цій частині, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що державним виконавцем 16 жовтня 2019 року було здійснено вихід за місцем реєстрації боржника: АДРЕСА_2 для проникнення до житла боржника з метою опису та арешту його майна.

В присутності стягувача ОСОБА_3, представника поліції, після опиту сусідки з квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає понад 8 років, його засоби зв'язку та місце знаходження невідомі.

Однак, доказів які б підтверджували відсутність за зареєстрованим місцем проживання боржника належного йому майна, що підлягає опису, державним виконавцем надано не було.

Зазначене вище свідчить про те, що державним виконавцем не виконані всі повноваження, в тому числі і передбачені п.4 ч.3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2, хоча судом було винесено ухвалу від 08 серпня 2019 року, якою було надано дозвіл на таке примусове проникнення з метою перевірки наявності належного боржнику майна, його опису та арешту.

Згідно ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ЗУ "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно п.4 ч.3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Згідно п.13 ч.3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Враховуючи викладене, а також наявність ухвали суду від 08 серпня 2019 року, за якою державний виконавець Лесич А. М., отримала дозвіл на примусове проникнення до житла боржника, але не скористалася своїм правом, не проникла примусово до житла боржника із залученням працівників поліції, не провела огляд житлового приміщення з метою виявлення та арешту належного боржнику майна, на яке згідно із законом можливо звернути стягнення, - суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Лесич А. М. щодо нездійснення нею примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 та наявність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в цій частині та в частині зобов'язання державного виконавця відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" вчинити дії щодо примусового проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 з метою виявлення, опису та вилучення майна боржника для звернення стягнення на це майно за виконавчим листом № 1-78/12, виданим 11 травня 2018 року Дніпровським районним судом м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн. .

Що стосується скарги в частині організації примусового відкриття вхідних дверей помешкання боржника силами відповідних житлових служб, підприємств (слюсарів, ремонтників, будівельників, Державної служби з надзвичайних ситуацій України тощо) із залученням співробітників поліції, понятих і стягувачів, - суди вірно зазначили, що державний виконавець самостійно, у відповідності до діючого законодавства, на підставі ухвали суду, приймає заходи для організації виконавчих дій щодо примусового проникнення до житла та залучає необхідних для цього осіб.

Отже, доводи касаційної скарги спростовані в постанові апеляційного суду та надано їм правову оцінку, а тому касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За правилом статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця (невиконання рішення суду) Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лесич Анни Миколаївни відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров