Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.10.2018 року у справі №376/2595/17

УХВАЛА

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 376/2595/17

провадження № 61-45593 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне підприємство "Центуріон плюс",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Сквирського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року в складі судді Ярошенко С. М. та на постанову апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року в складі колегії суддів Іванової І.

В., Сліпченка О. І., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги та судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПП "Центуріон плюс" і просив стягнути з відповідача 120 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення правил перевезення пасажирів.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності позовних вимог.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника позивача на рішення Сквирського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року поновлено представнику позивача строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.

Стаття 129 Конституції Українисеред основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 120 грн, що станом на 01 січня 2018 року не перевищувало ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн х 100 = 176 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу закону.

Правові підстави для висновку про існування передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України обставин, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на судові рішення в малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, необхідно закрити.

Керуючись пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Сквирського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук