Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2020 року у справі №203/1388/19

УХВАЛА

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 203/1388/19

провадження № 61-5537ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 31 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Ярослава Олександрівна, про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2019 року позивач звернулася до суду про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов обґрунтований тим, що 06 грудня 2017 року Дніпровською міською радою ухвалене рішення про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку. Згодом було затверджено проект землеустрою та зареєстровано право власності останньої на надану ділянку. 08 січня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала вказану земельну ділянку. Позивач вважає незаконними рішення Дніпровської міської ради від 06 грудня 2017 року і укладений після нього договір купівлі-продажу, оскільки цю ділянку вона придбала 10 грудня 1998 року у ОСОБА_4 шляхом укладення "домашньої угоди". 21 січня 1999 року рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради вказану земельну ділянку було передано саме позивачу. Надалі вона набула право власності на землю, отримавши відповідний державний акт, який був втрачений. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення від 06 грудня 2017 року, скасування записів про право власності на спірну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач в суді першої та апеляційної інстанцій не довела та не зазначила доказів, які б беззаперечно підтверджували обставини, на які посилається ОСОБА_1, зокрема, рішення, на підставі якого, вона набула право власності на земельну ділянку, відомості щодо реєстрації такого права й відповідний державний акт про відповідне право власності.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/2301/14, від 26 березня 2019 року у справі № 906/102/18.

Заявник зазначила, що рішення ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

Витребувати із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2019 року цивільну справу № 203/1388/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Ярослава Олександрівна, про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 28 травня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

О. В. Ступак