Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.03.2019 року у справі №344/14349/18

Ухвала

25 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 344/14349/18

провадження № 61-3314 ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 18 615,00 грн, заподіяну бездіяльністю посадових осіб Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області щодо не проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 0907/2-а-3/2011.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у цій справі становить 18 615,00 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що справа має для заявника виняткове значення, оскільки стосується відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб суду. Крім того, заявник зазначає, що він позбавлений можливості спростувати встановлені оскаржуваними судовими рішеннями обставини при розгляді іншої справи, однак не зазначає якої саме.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету МіністрівРади Європи від 7 лютого 1995 року, державам-членам слід вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. ОСОБА_1 не додав до касаційної скарги доказів, які б підтверджували, що справа має для заявника виняткове значення, оскільки сама по собі вказівка на це, свідчить лише про незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями.

Посилання заявника на те, що оскарження цих рішень у касаційному порядку спрямовані на подолання преюдиції не підтверджуються належними доказами, оскільки заявник не зазначає, які саме факти, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями є обов'язковими при розгляді іншої справи та не вказує, про яку іншу судову справу йдеться.

Отже, доводи фактично підтверджують незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь