Ухвала

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 750/3654/19

провадження № 61-4661ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом Міністерства оборони України, Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Міністерство оборони України, Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який є правонаступником Чернігівського обласного військового комісаріату

(далі - Чернігівський ОВК), звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що з 28 червня 1981 року по 13 червня

1983 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу на посадах рядового складу в Збройних Силах СРСР.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду

від 25 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, у справі № 750/5074/17 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський ОВК, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити

ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Платіжним дорученням від 14 листопада 2017 року № 1534 грошові кошти у розмірі 136 050 грн були перераховані на рахунок відповідача.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Посилаючись на те, що відповідач набув грошові кошти, сплачені йому в якості одноразової грошової допомоги, безпідставно, Міністерство оборони України, Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просили суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в якості одноразової грошової допомоги у сумі 136 050 грн шляхом зарахування їх на розрахунковий рахунок Чернігівського ОВК.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 жовтня

2019 року (у складі судді Требух Н. В. ) позов Міністерства оборони України, Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 136 050 грн шляхом зарахування їх на розрахунковий рахунок Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року

(у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Іванової Г. П., Скрипки А. А.) рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 жовтня

2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Міністерства оборони України, Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відмовлено.

10 березня 2020 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення безпідставно набутих грошових коштів, тобто ціна позову становить 136 050 грн, яка станом

на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Заявник зазначає, що справа підлягає касаційному перегляду, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також Міністерство оборони України позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи.

Однак, зазначені доводи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, відповідно до підпунктів "а ", "б" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, є необґрунтованими та такими, що не підтверджують підстави для необхідності відкриття касаційного провадження, оскільки Верховним Судом досліджено та взято до уваги предмет позову, обставини конкретної справи, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського апеляційного суду

від 04 лютого 2020 року у справі за позовом Міністерства оборони України, Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк