Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №753/480/17

УХВАЛА

Іменем України

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 753/480/17

провадження № 61-2256ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), КурилоВ. П.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів.

На обґрунтування вимог Київський міський центр зайнятості посилався на те, що 14 травня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Дарницького районного центру зайнятості у м. Києві за сприянням у працевлаштуванні. Відповідно до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" згідно з наказом від 14 травня 2015 року № НТ150514 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. На підставі договору про професійне навчання від 23 лютого 2016 року, укладеного між Дарницьким районним центром зайнятості у м. Києві та ОСОБА_4, останню зараховано на навчання до приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом". Відповідач успішно завершила навчання та отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації. Під час чергового прийому 11 травня 2016 року у спеціаліста Дарницького районного центру зайнятості у м. Києві з'ясувалося, що у паспорті відповідача зроблено відмітку про зміну місця проживання, а саме: відмітку від 25 грудня 2014 року про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, та 01 березня 2016 року зареєстроване нове місце проживання: АДРЕСА_2. Отже, ОСОБА_4 на момент реєстрації у Дарницькому районному центрі зайнятості у м. Києві не мала зареєстрованого місця проживання, а відповідно до пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центрами зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Оскільки відповідачу надано статус безробітного та призначено виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, прийнято рішення про повернення ОСОБА_4 незаконно отриманих коштів в загальній сумі 20
392 грн 02 коп.

З урахуванням викладеного, Київський міський центр зайнятості просив суд стягнути з відповідача допомогу по безробіттю та вартість навчання в загальному розмірі 20 392 грн 02 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року, у задоволенні позову Київського міського центру зайнятості відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, Київський міський центр зайнятості просить скасувати оскаржувані рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За змістом частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про зайнятість населення" кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Пунктом 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, визначено, що реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центрами зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що суди попередніх інстанцій, обгрунтовано виходили з того, що невідповідність даних про реєстрацію місця проживання відповідача не є обставиною, яка впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, та враховуючи відсутність недобросовісності відповідача, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів, за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на рішення Дарницького районного суду м.

Києва від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є.Червинська