Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №203/796/19

Ухвала

Іменем України

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 203/796/19

провадження № 61-22937ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 12 квітня 2019 року у складі судді Католікян М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С. у справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1, третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень

У лютому 2019 року Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, про стягнення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня

2019 року відкрито провадження у зазначеній справі.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 у липні

2019 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 12 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відкриття провадження згідно з встановленими частиною 1 статті 27 ЦПК України правилами територіальної підсудності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій він просив скасувати ухвалу Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 12 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року і направити справу за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивував тим, що ухвала місцевого суду постановлена з порушенням частини 1 статті 30 ЦПК України, за змістом якої позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, оскільки спір, який виник між сторонами, нерозривно пов'язаний із нерухомим майном та є наслідком переходу прав та обов'язків на нерухоме майно. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки зазначеним доводам заявника та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його апеляційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 30 ЦПК)є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Судами установлено, що звертаючись до суду з позовом АТ "Банк Кредит Дніпро" заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми сплачених податків і зборів.

Будь-яких вимог, щодо нерухомого майна позовна заява не містить, а тому відсутні підстави вважати, що позов виник з приводу нерухомого майна.

За загальним правилом позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 27 ЦПК України).

Установивши, що місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Кіровського району м. Дніпра, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відкрив провадження у справі з дотриманням правил територіальної підсудності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обгрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Ураховуючи наведене, ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від

20 листопада 2019 року, ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 12 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1, третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, про стягнення безпідставно набутих коштів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик С. О. Погрібний В. В. Яремко