Історія справи

Ухвала ККС ВП від 30.06.2021 року у справі №203/1823/18

Ухвала

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 203/1823/18

провадження № 51-3170ск21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л. Ю.,

суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року щодо нього,

встановив:

засуджений ОСОБА_1 не погоджуючись з ухваленим стосовно нього вироком суду першої інстанції, звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, в якій це рішення просить скасувати.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що її слід залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду

в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Як встановлено касаційним судом, вирок Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року був предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який постановив відповідне судове рішення. Проте, будь-яких доводів для скасування чи зміни рішення апеляційного суду та прохання щодо даного судового рішення засудженим у касаційній скарзі не викладено.

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК підстав

суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413, 414 КПК.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК,

що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

Втім, засуджений ОСОБА_1, посилаючись у касаційній скарзі на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону відповідного обґрунтування своїм доводам не наводить, а також не конкретизує яким чином ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість судових рішень та були б підставою для їх обов'язкового скасування касаційним судом. Натомість, як убачається з касаційної скарги, він вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надаючи їм власну оцінку, що відповідно до вимог

ст. 438 КПК, не є підставою для скасування чи зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Також, повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначено у ст. 436 КПК. Відповідно до її змісту, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Однак, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 КПК,

що регулює повноваження суду за наслідками розгляду касаційної скарги. Крім цього, засуджений ОСОБА_1 не зазначає, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції щодо ухвали апеляційного суду за результатами розгляду його скарги.

Крім того, порушуючи питання про закриття кримінального провадження на підставі

п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, засуджений ОСОБА_1 не наводить належного обґрунтування, яке б стало підставою для прийняття касаційним судом саме такого рішення.

Слід зазначити, щозгідно з ч. 5 ст. 427 КПК, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються, втім засуджений ОСОБА_1 до своєї скарги

не долучив таких рішень.

Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу

про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги

і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.

Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду

на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.

Керуючись ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без руху та встановити строк

для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів

із дня її отримання.

Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Л. Ю. Кишакевич Н. В. Білик О. П. ЄмецьСудді: