Історія справи

Ухвала ККС ВП від 29.06.2021 року у справі №463/4126/20

Ухвала

іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 463/4126/20

провадження № 51-3172ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г. М.,

суддів Ковтуновича М. І., Луганського Ю. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд ухвали Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року за нововиявленими обставинами,

встановив:

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду

м. Львова від 09 вересня 2020 року та залишено без змін ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2020 року про відмову

в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року на підставі приписів статей 459, 464 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленим обставинами вказаної вище ухвали Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про перевірку в касаційному порядку та скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року

з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що відмова у відкритті апеляційного провадження за його заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду, постановленого за результатами розгляду скарги на ухвалу слідчого судді, суперечить нормам, закріпленим в статтях 8, 55, 124, 129 Конституції України, а крім того не передбачена нормами кримінального процесуального закону, де вимоги статей 55, 56, 306, 459, 460, 462 КПК зобов'язують суд відкрити провадження за такою заявою та прийняти одне з рішень, визначених статей 55, 56, 306, 459, 460, 462 КПК .

Крім того, в змісті касаційної скарги викладає клопотання, де просить вирішити питання про звернення до Конституційного Суду України з поданням про тлумачення статей 55, 124 Конституції України щодо того чи зобов'язаний суд на підставі норм зазначених вище статей розглянути заяву про перегляд ухвали слідчого судді, ухвали апеляційного суду, постановленої за результатами розгляду скарги на не внесення відомостей в ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, за нововиявленим обставинами; чи може таке право бути обмежене, коли, на підставі яких документів.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надану копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень, інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У цьому провадженні суддя апеляційного суду відмовив у відкритті провадження, посилаючись на те, що відповідно до кримінального процесуального законодавства України, апеляційний суд не має права переглядати за нововиявленими обставинами ухвалу апеляційного суду за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали слідчого судді.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із наведеною позицією.

Відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК, не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам цієї статті і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є підстави для відкриття провадження. Норми процесуального закону надають судді повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

За приписами ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами є: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Отже, процедура перегляду за нововиявленими обставинами має застосовуватися до тих судових рішень, якими завершено кримінальне провадження по суті та які, власне,

й породжують певні кримінально-правові наслідки або констатують відсутність підстав для настання таких наслідків (вирок, ухвала про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанції щодо таких рішень).

Перегляд за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

На відміну від права на апеляційне оскарження, жодна норма КПК не містить указівки на можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчих суддів. Так, у главі 34 КПК йдеться лише про суд, тоді як слідчий суддя взагалі не згадується.

За приписами ст. 460 КПК право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, мають учасники судового провадження.

Відповідно до положень ст. 3 КПК законодавець чітко розрізняє стадії досудового провадження і судового провадження (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК) і визначає судове провадження як кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК).

Приписи ч.1 ст. 459 КПК передбачають перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.

Отже, ухвала Львівського апеляційного суду є законною та аргументованою, суддя обґрунтовано послався на ст. 459, 464 КПК в обґрунтування прийнятого рішення.

Такого висновку щодо застосування норм права, передбачених ч. 1 ст. 459 та ч. 2 ст. 464 КПК, дійшла об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду

в постанові від 03 лютого 2020 року (справа 522/14170/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law31~) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого, відповідно до приписів ст. 4341 КПК, об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

За ~law32~ висновки щодо застосування норм права, викладені

у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 сформулював юридичну позицію, за якою обмеження права на апеляційне оскарження рішення суду не може бути свавільним та несправедливим; таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційним

та обґрунтованим; у разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов'язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування

ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до апеляційних або касаційних судів

(п. 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня1970 року та п. 65 Рішення

у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень

і забезпечення умов справедливого судочинства.

Згідно зі статтею 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому Кодексом; гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

За таких обставин, наявність визначених у кримінальному процесуальному законі вимог щодо звернення до суду в екстраординарному порядку із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, де перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений, не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

За ~law33~ рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції Україниприймає Пленум Верховного Суду.

КПК не містить норм, що дають підстави колегії суддів у процесуальний спосіб за наслідками касаційного розгляду звернутися до Конституційного Суду України

з поданням про тлумачення статей 55, 124 Конституції України щодо того чи зобов'язаний суд на підставі норм зазначених вище статей розглянути заяву про перегляд ухвали слідчого судді, ухвали апеляційного суду, постановленої за результатами розгляду скарги на не внесення відомостей в ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, за нововиявленим обставинами; чи може таке право бути обмежене, коли, на підставі яких документів. Отже клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Зміст оскарженої ухвали апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Враховуючи викладене, з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд ухвали Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає чинності з моменту проголошення.

Судді:

Г. М. Анісімов М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський