Історія справи

Ухвала ККС ВП від 29.04.2021 року у справі №677/2015/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 677/2015/18

провадження № 51-2095ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу захисника Киричука Сергія Володимировича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року, які постановлені в кримінальному провадженні, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Соснівка Львівської області, проживаючого у АДРЕСА_1), не судимого, в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Суть питання

За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 26 вересня 2018 року близько 11 год запропонував та пообіцяв надати неправомірну вигоду у сумі 200 доларів США за сприяння у якнайшвидшому поверненні йому автомобіля Рено Меган номерний знак НОМЕР_1, який перебуває у фактичному його користуванні, слідчому слідчого відділу Красилівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_2, яка є слідчим у кримінальному провадженні № 12018240170000431, у межах якого на зазначений автомобіль ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду від 11 вересня 2018 року накладено арешт.

У подальшому 12 жовтня 2018 року о 14 год 33 хв, ОСОБА_1, перебуваючи в службовому кабінеті №217 Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 46, умисно надав слідчому ОСОБА_2, як службовій особі, що займає відповідальне становище, неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США однією купюрою, за сприяння у поверненні арештованого вищевказаного автомобіля, помістивши грошові кошти до папки, що лежала на столі в кабінеті, які надалі були виявлені, оглянуті та вилучені під час проведення огляду місця події.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду сторона захисту подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 31 березня 2021 року змінив вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_1, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без конфіскації майна, яке є його власністю. В решті вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, та допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого і апеляційного судів та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи наведене, захисник указує на те, що рішення місцевого і апеляційного судів постановлені без врахування та об'єктивної оцінки всіх доказів, що мають суттєве значення для правильного та обґрунтованого рішення. До того ж, захисник зазначає про недоведеність судами вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину і вказує, що докази у цій справі отримані шляхом провокації ОСОБА_1 правоохоронними органами.

Також захисник зазначає про те, що ухвали слідчого судді про проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій є недопустимими доказами, оскільки стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не відкривались. Крім того, вказує, що стороною захисту в суді апеляційної інстанції було подано клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності через малозначність діяння, однак судом таке клопотання розглянуто не було, чим, на його думку, істотно було порушено норми кримінального процесуального законодавства і як наслідок, порушено права на захист засудженого.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно зі ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатись у рішення судів нижчих ланок.

Водночас доводи касаційної скарги захисника фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, незгоду з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням іншої версії подій, які стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Верховний Суд звертає увагу захисника на те, що зазначені обставини сторона захисту вже висловлювала у суді першої інстанції, на які судом була надана вмотивована відповідь.

Так місцевий суд перевірив твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що слідча ОСОБА_2 спровокувала його до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що спростовується поясненнями наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_2, які, на думку суду, повністю узгоджуються із матеріалами справи і підтверджуються результатами проведених негласних слідчих дій, де зафіксована чітка та однозначна пропозиція обвинуваченого надати неправомірну вигоду за можливість повернути автомобіль.

Разом із тим, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, зроблено на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд надав відповідну оцінку з наведенням належної аргументації в мотивувальній частині вироку.

Як видно з долученої до касаційної скарги копії рішення суду першої інстанції, судом враховано те, що ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, але суд дійшов висновку, що його винуватість підтверджується сукупністю досліджених і оцінених судом доказів, зокрема: рапортом слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 від 26 вересня 2018 року, з якого видно, що у її провадженні знаходиться кримінальне провадження за ч. 2 ст. 309 КК України і в ході досудового розслідування було накладено арешт на майно громадянина ОСОБА_3, під час спілкування з яким 26 жовтня 2018 року в кабінеті №217 Красилівського ВП їй було запропоновано неправомірну вигоду у сумі 200 доларів США з метою вирішення питання про повернення арештованого майна; протоколом огляду документів від 26 вересня 2018 року проведено огляд кримінального провадження №12018240170000431, відповідно до якого ухвалою суду від 11 вересня 2018 року накладено арешт на автомобіль Рено Меган д. н. з. НОМЕР_1, який перебуває у власності ОСОБА_1; заявами ОСОБА_2 про надання згоди на конфіденційне співробітництво та проведення відносно неї негласних слідчих (розшукових) дій у межах кримінального провадження №12018240170000453 за ч. 3 ст. 369 КК України з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_1; протоколом огляду місця події від 12 жовтня 2018 року, згідно якого предметом кримінального правопорушення є грошові кошти в сумі 100 доларів США, які було виявлено у канцелярській папці, що лежала на робочому столі у вказаному службовому кабінеті; постановою від 12 жовтня 2018 рок, якою купюру серії KF 90686706 А визнано речовим доказом; витягом з журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області за 2018 рік, з якого вбачається, що ОСОБА_1 12 жовтня 2018 року о 14 год 15 хв прибув до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області та прослідував до ОСОБА_2, де о 14 год 50 хв був затриманий в порядку ст. 208 КК України; наказом начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 27 червня 2018 року № 180о/с, яким лейтенанта поліції ОСОБА_2 призначено на посаду слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП з 24 червня 2018 року; постановою прокурора Старокостянтинівської місцевої прокуратури від 11 жовтня 2018 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину, а також протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19 жовтня 2018 року; протоколом про результати здійснення аудіо-, відео-контролю за особою від 19 жовтня 2018 року та аудіо-відеозаписом за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, який міститься на карті пам'яті Kingston Micro SD 16Gb № 302т, де зафіксовано наполегливі пропозиції обвинуваченого ОСОБА_1 надати свідку ОСОБА_2 неправомірну вигоду за допомогу у вирішенні питання щодо повернення арештованого автомобіля, а також сам факт надання неправомірної вигоди 12 жовтня 2018 року у період часу з 14:03:48 год по 14:36:38 год (законність проведення вказаних слідчих дій підтверджено оглянутою в суді ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2018 року) та іншими письмовими доказами детально наведеними у вироку, які, на думку місцевого суду, дають підстави для висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати саме за ч. 3 ст. 369 КК України.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду сторона захисту подала апеляційну скаргу, в якій наводила доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно наданої оцінки доказам, які за своєю суттю є аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі.

Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, перевірив усі посилання й доводи, викладені засудженим у згаданій апеляційній скарзі, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

Так, апеляційний суд, проаналізувавши доводи сторони захисту про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки докази отримані шляхом провокації, дійшов висновку, що зібрані та досліджені докази давали суду підстави для обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за який його засуджено, а тому такі доводи не можуть бути враховані, оскільки спростовуються всією сукупністю доказів у кримінальному провадженні, які досліджені та перевірені судом.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що як видно з матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення вживались заходи для розсекречення ухвали слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2018 року з метою надання їх стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи в суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, а тому суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині є безпідставними. Крім того, апеляційний суд указав, що місцевий суд дослідив докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, надав їм відповідну оцінку та обґрунтовано визнав допустимим доказом.

Отже, Верховний Суд, погоджуючись з такими висновками апеляційного суду, дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.

Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги захисника про те, що докази, на які посилаються суди у своїх рішеннях, не є достатніми для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, є безпідставними.

Крім того, Верховний Суд бере до уваги твердження сторони захисту, що апеляційним судом не було розглянуто подане захисником клопотання щодо звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності через малозначність діяння.

Проте Суд відхиляє зазначені доводи з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою саме суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2 КК України. Поряд з тим, згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого ч. 2 ст. 11 КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Отже, при розгляді вищевказаних доводів касаційної скарги захисника підлягає вирішенню питання чи є діяння, вчинене ОСОБА_1, суспільно-небезпечним з огляду на положення ч. 1 ст. 11 КК України, чи воно є малозначним з огляду на ч. 2 ст. 11 КК України.

Вирішуючи вказане питання, Верховний Суд виходить з обставин встановлених судами попередніх інстанцій у даному кримінальному проваджені, відповідно до яких ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, що відноситься до корупційних і є тяжким злочином.

Таким чином, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є малозначним у розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.

Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи захисника щодо недотримання апеляційним судом вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, у зв'язку з тим, що суд не розглянув клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності через малозначність діяння з огляду на таке.

Так, положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 та ст. 286 КПК України регулюється процесуальний порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому загальні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності визначені статями 44, 45, 46, 47, 48, 49 КК України, які не передбачають такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як малозначність діяння.

Таким чином, Верховний Суд не вбачає істотних порушень судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, у тому числі положень ч. 4 ст. 286 КПК України, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень.

Крім того, твердження наведені захисником у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків, викладених у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти переконання, що рішення судів були постановлені з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які можуть поставити під сумнів їх законність, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Киричука Сергія Володимировича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Б. Фомін