Історія справи

Ухвала ККС ВП від 25.03.2021 року у справі №461/8026/19

Ухвала

Іменем України

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 461/8026/19

провадження № 51-1464 ска 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А. М.,

суддів: Маринича В. К., Марчук Н. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника Савченко Ю. О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року,

встановив:

У касаційній скарзі представник Савченко Ю. О. ставить питання про перегляд в касаційному порядку постанови судді апеляційного суду, просить скасувати зазначене судове рішення, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому представник Савченко Ю. О. вважає рішення судді апеляційного суду незаконним у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин справи, недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України (далі - МК).

Посилається на недотримання суддею апеляційного суду положень статей 259, 261, 262, 495, 567 МК, статей 8, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 15, 72, 73, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.1 ст.382 Господарського кодексу України, ч.1 ст.204, ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, статей 10, 129 Конституції України, статей 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, судової практики Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, Верховного Суду України.

Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року провадження у справі щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постановою судді Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року скасована постанова судді Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 та прийнята постанова, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 811 702 грн 32 коп.

Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року №26-рп/2009).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення від 28 травня 1985 року в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства", пункт 96 Рішення від 13 лютого 2001 року в справі "Кромбах проти Франції").

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року в справі "Мельник проти України" (заява №23436/03) зазначено, що спосіб, у який ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частина друга, десята статті 294).

Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративне правопорушення, встановлене у Кодексі України про адміністративні правопорушення, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З урахуванням наведеного, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Савченко Ю. О. слід відмовити.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Савченко Ю. О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

А. М. Макаровець В. К. Маринич Н. О. Марчук