Історія справи

Ухвала ККС ВП від 26.07.2021 року у справі №738/217/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 738/217/20

провадження № 51-3572ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Булейко О. Л., Чистика А. О.,

розглянув касаційну скаргу захисника Корнієнко Тетяни Миколаївни, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270170000312, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2015 року за ст. 198, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до остаточного покарання, на підставі статей 70, 71 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців 20 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Суть питання

За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 26 квітня 2021 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 без змін.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та допущене, на її думку, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення стосовно ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 3 ст. 185 КК України, і закрити кримінальне провадження в цій частині, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року касаційну скаргу захисника було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також захиснику було роз'яснено, що в разі, якщо вона не усуне недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, скарга буде повернута.

На виконання ухвали Верховного Суду захисник повторно звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Кримінальним процесуальним кодексом визначено, що касаційна скарга має відповідати вимогам, зазначеним в статті 427 КПК України, і в разі недодержання суб'єктом звернення цих вимог, суд касаційної інстанції, відповідно до статті 427 КПК України, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки та встановлює строк, необхідний для їх усунення.

Залишаючи касаційну скаргу захисника без руху, Верховний Суд в ухвалі від 23 липня 2021 року встановив, що скарга подана без додержання п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України. Згідно з яким у касаційній скарзі вказується обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Захиснику було зазначено, що, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Верховний Суд зауважив на тому, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Верховний Суд, серед іншого, звернув увагу захисника на тому, що доводи його касаційної скарги фактично зводяться до її посилань на неповноту судового розгляду, незгоди з наданою судами оцінкою доказів та, по суті, заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Однак, перевіривши повторно подану захисником касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона вказані в ухвалі касаційного суду від 23 липня 2021 року недоліки не усунула, вимог ст. 427 КПК України знову не дотрималась.

Так, Верховний Суд повторно зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Проте доводи повторно поданої захисником касаційної скарги є аналогічними доводам її касаційної скарги, яка була залишена без руху та знову фактично зводяться до її вказівок на неповноту судового розгляду та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження.

Верховний Суд знову звертає увагу захисника на тому, що в силу статей 433, 438 КПК України, неповнота судового розгляду, а також незгода з наданою судами оцінкою доказам та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, нова касаційна скарга захисника не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів її апеляційної скарги, як про це було зазначено в ухвалі касаційного суду від 23 липня 2021 року.

Верховний Суд повторно зауважує, що відсутність у касаційній скарзі обґрунтування й недотримання положень статей 433, 438 КПК України перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.

З огляду на викладене, оскільки захисник не усунула недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, Верховний Суд, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, вважає за необхідне повернути її касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Повернути касаційну скаргу захисника Корнієнко Тетяни Миколаївни, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур О. Л. Булейко А. О. Чистик