Історія справи

Ухвала ККС ВП від 17.09.2020 року у справі №158/3275/19

Ухвала

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 158/3275/19

Провадження № 51-4421 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 червня 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 25 вересня 2019 року о 20.50 год., керуючи технічно справним автомобілем "Renault Magnum", з напівпричепом "Kogel SN24", рухаючись по автодорозі "Устилуг-Луцьк-Рівне" в напрямку м. Луцьк зі сторони м. Рівне по вул. Рівненській у с. Ставок Ківерцівського району Волинської області неподалік будинку № 11, перевищивши максимально дозволену швидкість руху у населених пунктах, проявивши безпечність та неуважність під час руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, маючи об'єктивну можливість її виявити, продовжив рух автомобілем, допустивши наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, який рухався у попутному напрямку по правій смузі руху, в результаті чого останньому було спричинено тілесні ушкодження, від яких він помер на місці.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 червня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного додаткового покарання та зменшено строк призначеного ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до 1 року. В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суди дійшли безпідставного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, не врахувавши суспільну небезпечність вчиненого злочину та тяжкі наслідки, які настали, а саме смерть людини. Враховуючи викладене, вважає необґрунтованим застосування до засудженого положень ст. 75 КК України. Крім цього, прокурор вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України та безпідставне зменшення строку призначеного додаткового покарання.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання та звільнення від його відбування, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Згідно зі статтями 50, 65 ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також визначити можливість виправлення засудженого без відбування покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України. Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_1 покарання та звільнення від його відбування ґрунтується на наведених вимогах закону.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 березня 2020 року та ухвали Волинського апеляційного суду від 18 червня 2020 року призначаючи ОСОБА_1 покарання, суди належним чином врахували тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжких, а також дані про його особу засудженого, який працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

За відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд визнав обставинами, що його пом'якшують, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Крім цього, судами було враховано, що злочин вчинено з необережності, а також враховано позицію потерпілого і його представника, які просили не позбавляти ОСОБА_1 волі.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та можливість звільнення його від відбування основного покарання на підставі положень ст. 75 ККУкраїниз випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб ОСОБА_1 в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень статей 75, 76 ККУкраїни відповідає вимогам ст. 65 ККУкраїни, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати, що судом неправильно було застосовано положення ст. 75 КК України, що призвело до призначення явно несправедливого покарання через м'якість, колегія суддів не убачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі прокурора.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляції прокурора щодо можливості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та із зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку про можливість зменшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до одного року, вказавши, що засуджений офіційно працює водієм, має на утриманні дружину та трьох неповнолітніх дітей. З такими висновками погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та доданих до касаційної скарги матеріалів не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 червня 2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко О. Л. Булейко С. Б. Фомін