Історія справи

Ухвала ККС ВП від 24.05.2021 року у справі №331/2874/19

УХВАЛА

іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 331/2874/19

провадження № 51-2487ск21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів Марчука О. П., Слинька С. С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Баганця О. О. на ухвалу Запорізького апеляційного суду

від 29 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080020000949 від 12 червня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та відповідно до ч. 3 ст. 185 КК звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Згідно з вироком місцевого суду 12 червня 2019 року приблизно о 18:57

ОСОБА_1, будучи особою, раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

у приміщенні супермаркету "Варус" на просп. Соборному, 83/85 у м. Запоріжжі, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно,

з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, сховав за пояс та намагався таємно викрасти з торгових полиць чотири упаковки сиру, який належить ТОВ "Омега", вартістю 59,19 грн за одиницю товару, чим намагався спричинити вказаному товариству матеріальну шкоду на загальну суму 236,76 грн, але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони супермаркету з викраденим товаром після проходження касової зони та в подальшому переданий працівникам поліції.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 29 березня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу захисника Коротаєва В. Ю., скасував указаний вирок районного суду та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сукупність зібраних слідством доказів поза розумним сумнівом є недостатньою для доведення винуватості ОСОБА_1 у намаганні викрасти сир у заявленій кількості, що у свою чергу слугує розмежуванням кримінального правопорушення від адміністративного.

На його думку, усупереч вимогам ст. 94 КПК суд апеляційної інстанції не оцінив наявні у матеріалах кримінального провадження докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх взаємозв'язку, що мало наслідком порушення ст. 94 КПК , оскільки, не надавши власної оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення, залишив неспростованими висновки суду першої інстанції щодо належності, допустимості і достатності цих доказів. Так, прокурор зазначає, що апеляційний суд в ухвалі визнав факт неналежного оформлення виданих ОСОБА_1 шматків сиру, водночас не дав оцінку протоколу огляду місця події від 12 червня 2019 року щодо його належності та допустимості. Також прокурор вважає необгрунтованим висновок апеляційного суду про те, що відсутність у матеріалах провадження фрагменту відеозапису є критерієм недостатності доказів за наявності показань представника потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які повно відображають події, не зафіксовані відеозаписом, та підтверджують факт видачі ОСОБА_1 саме 4 шматків сиру.

Крім того, прокурор звертає увагу на суттєві суперечності, допущені апеляційним судом в ухвалі. Зазначає, що в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції акцентує увагу на відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення щодо вартості майна, яка на час вчинення інкримінованого діяння мала перевищувати 192,1 грн. У той же час закрив кримінальне провадження з підстави, встановленої п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, через невстановлення достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати. На думку прокурора, в даному випадку апеляційний суд дав неправильну правову оцінку обставинам.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та обставин, встановлених на їх підставі, лише через суперечність версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня

2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін. ).

Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження (ст. 417 КПК).

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

При перегляді ухваленого вироку стосовно ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції керувався саме наведеними законодавчими приписами.

Зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду вбачається, що і в суді першої інстанції, і під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заперечував кількість та вагу викраденого сиру. Він вказував, що взяв із полиці магазину три шматки сиру меншої ваги, намагався їх викрасти. Коли став проходити касову зону, його зупинили охоронці, яким він добровільно видав три шматки сиру. Коли в нього не вистачило коштів розплатитися за товар, охоронці забрали цей сир та назад винесли вже чотири шматки сиру і у більших брусках. Також обвинувачений зазначав, що після того, як приїхала поліція, на стійку адміністратора працівники магазину виклали чотири шматки сиру. ОСОБА_1 наполягав на тому, що четвертий шматок він не брав,

і намагався винести сир, менший за розміром. Також він повідомляв, що товар поклали на стійку зі сторони адміністратора, а коли вже приїхала поліція, товар виклали на стійку і запросили понятих. На думку ОСОБА_1, четвертий шматок сиру доклали, оскільки не вистачало загальної суми для порушення кримінального провадження.

Як зазначалося вище, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту,

які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, та яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

За наслідками розгляду скарги захисника апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані стороною обвинувачення докази за критерієм достатностіне доводять у цілому поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у намаганні викрасти сир у заявленій в обвинуваченні кількості.

Апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 94 КПК у судовому засіданні повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.

У даному випадку від кількості сиру та його вартості залежить настання кримінальної відповідальності, проте, на думку апеляційного суду, на підставі лише доказів сторони обвинувачення неможливо беззаперечно встановити об'єм товару, який намагався викрасти ОСОБА_1.

Згідно з довідкою-рахунком вартість однієї одиниці сиру становить 59,19 грн,

а загальна сума трьох шматків сиру становить відповідно 177,57 грн, що є недостатнім для кримінальної відповідальності, оскільки вартість викраденого майна на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення для кримінальної відповідальності повинна перевищувати 192,1 грн.

Дослідивши докази сторони обвинувачення, покладені місцевим судом в основу вироку, апеляційний суд встановив наявність у них деяких протиріч, які викликали сумніви на користь сторони захисту.

Зокрема, факт неналежного оформлення виданих ОСОБА_1 шматків сиру, за неспростованою версією сторони захисту щодо їх кількості, свідчить не на користь сторони обвинувачення.

Із наявних у провадженні відеозаписів, які були відтворені під час апеляційного розгляду, неможливо встановити кількість та пакування сиру, який намагався викрасти ОСОБА_1. Відомостей стосовно кількості виданих

ОСОБА_1 шматків сиру в протоколі огляду оптичного носія від 13 червня 2019 року не зафіксовано.

Із показань представника потерпілого встановлено наявність у магазині відеофіксування, зокрема і касових зон. Однак попри твердження представника потерпілого про видачу працівникам поліції усіх відеозаписів відповідний відеозапис (подій у касовій зоні, який міг підтвердити чи спростувати показання обвинуваченого щодо спілкування охорони магазину із касиром з приводу ціни сиру, сканування та заміни товару з метою підвищення суми матеріальної шкоди) у матеріалах справи відсутній.

Наведене вище дало апеляційному суду підстави вважати, що суд першої інстанції, наводячи надані докази, не звернув уваги на їх очевидну недостатність для визнання ОСОБА_1 винуватим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

На переконання колегії суддів касаційного суду, за таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що надані стороною обвинувачення докази, всупереч доводам прокурора, є недостатніми для доведеності вини

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, поза розумним сумнівом.

Крім того, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно застосування підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, а не п. 2 вказаних положень п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, про які зазначає в касаційній скарзі прокурор.

Так, у мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції не акцентує увагу на відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення щодо вартості майна, яка на час вчинення інкримінованого діяння мала перевищувати

192,1 грн, а вказує на неможливість встановлення такого розміру, що взагалі не дає підстав стверджувати про наявність чи відсутність такого елемента складу злочину.

Таким чином, підстав для задоволення касаційних скарг не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Оскільки наведені у касаційній скарзі мотиви свідчать про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Баганця О. О. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2021 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Матієк О. П. Марчук С. С. Слинько