Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.10.2019 року у справі №194/948/18

Ухвала

Іменем України

10 жовтня 2019 р.

м. Київ

Справа № 194/948/18

Провадження № 51-4320 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2019 року,

встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказане судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року касаційну скаргу засудженого було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 427 КПК України, та надано скаржнику п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків скарги.

Зокрема серед недоліків було зазначено те, що засудженим було вказано на невірну оцінку та недостовірність окремих доказів, що згідно з положеннями статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

У межах визначеного судом строку засуджений повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. Однак, як видно зі змісту цієї скарги, вказані в ухвалі суду недоліки не усунув.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Відповідно до приписів ст. 433 КПК України цей суд перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ст. 433 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Тому, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна конкретизувати та чітко вказати передбачені ст. 414 КПК України норми права, які, на її думку, порушено або неправильно застосовано, та які в силу ст. 438 КПК України є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Однак, усупереч цим положенням процесуального закону, засуджений ОСОБА_1 у повторній касаційній скарзі знову не погоджується з оцінкою судом окремих доказів, що і вважає істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, але відповідно до статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Також засуджений, вказуючи на недопустимість деяких доказів, не посилається на конкретні порушення вимог окремих положень КПК України в цьому аспекті.

Крім цього, в уточненій касаційній скарзі засуджений висловлює вимоги, які не відповідають положенням ст. 436 КПК України, оскільки він просить касаційний суд скасувати вирок Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, але при цьому просить призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, не вказуючи, що потрібно зробити у такому випадку з вироком місцевого суду.

Оскільки суд касаційної інстанції згідно з ст. 433 КПК України переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі обґрунтування заявлених вимог в контексті положень ст.ст. 412, 413, 414, 438 КПК України перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, у наданий строк засуджений недоліки касаційної скарги не усунув, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України її потрібно йому повернути.

Керуючись ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2019 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

І. В. Іваненко Г. М. Анісімов О. Л. Булейко