Історія справи

Ухвала ККС ВП від 23.10.2019 року у справі №756/6743/19

Ухвала

іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 756/6743/19

провадження № 51-4921 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоБущенка А. П.,суддів:Григор'євої І. В., Крет Г. Р., розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року.

Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1),

засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Оболонський районний суд м. Києва вироком від 31 травня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 09 березня 2019 року приблизно о 00:02 за адресою: м. Київ, Пуща Водиця, вул. Ф. Максименка, 4 помітив на землі п'ять прозорих пакетів, два з яких були із порошкоподібною речовиною білого кольору, піднявши які та оглянувши зрозумів, що вказана речовина може бути психотропною, а саме РVР (1-феніл-2-піролідин-ід-пентан-1-он), після чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на повторне, незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, для чого він поклав їх у портфель та почав зберігати для власного вживання без мети збуту.

Того ж дня, приблизно о 00:05 ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, яким добровільно в присутності понятих видав п'ять пакетів, у двох з яких була виявлена особливо небезпечна психотропна речовина обіг якої заборонено. Маса РVР у речовині становить 0,270 г.

Вимоги і доводи, наведені в касаційній скарзі

3. У касаційній скарзі засуджений посилаючись на пункт 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) просить скасувати судові рішення щодо нього й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

4. На думку ОСОБА_1, в основу вироку покладено докази, які є недопустимими. Він також оскаржує обставини, визнані судом доведеними та зазначає що погодився з пред'явленим йому обвинуваченням у суді першої інстанції, оскільки визнання вини відбулося поза його волею і під впливом порад слідчого. При цьому засудженому не було забезпечено належним чином право на захист під час затримання, обшуку, на стадії досудового слідства та у суді першої інстанції.

Оцінка Суду

5. Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наявних у провадженні Суду копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

6. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

7. В скарзі засуджений зазначає, що суд поклав в основу вироку суперечливі докази, не дав їм належної оцінки і не зіставив з іншими доказами. Проте, особиста незгода з висновками суду, не є свідченням порушення судом процесуального закону.

8. Як убачається з копій судових рішень, суд першої інстанції, приймаючи рішення про дослідження доказів у порядку частини 3 статті 349 КПК, попередньо з'ясував у засудженого зазначені в пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК обставини і впевнився у добровільності та істинності його позиції.

9. Викладені в касаційній скарзі доводи про порушення права ОСОБА_1 на захист, безпідставні, оскільки як убачається з копії ухвали суду апеляційної інстанції, матеріали кримінального провадження не містять заяв чи клопотань від нього про призначення йому захисника. Клопотання про надання йому захисника у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв, хоча права та обов'язки засудженому роз'яснялися.

10. Призначене, згідно з вимогами статті 65 КК, ОСОБА_1 покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, не одружений, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно. Суд також взяв до уваги щире каяття ОСОБА_1, визнавши його пом'якшуючою покарання обставиною.

11. Разом з тим враховуючи те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінальною правопорушення і знову вчинив злочин, який згідно зі статтею 12 КК відноситься до категорії середньої тяжкості, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання, розмір якого суд першої інстанції вважав необхідним і достатнім для виправлення засудженого, та попередження нових злочинів. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

12. Правильність оцінки судом першої інстанції доказів була предметом перевірки апеляційним судом. Апеляційний суд надав вичерпні відповіді на усі доводи апеляційної скарги захисника, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого. Касаційна скарга не містить доводів, які б ставили під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо обставин справи.

13. Отже винуватість ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом, що узгоджується із судовою практикою та правовими висновками Верховного Суду з цього питання, які надавалися, зокрема, у провадженні № 51-10560 ск 18[1]. Тому доводи в касаційній скарзі щодо істотного порушення судами попередніх інстанцій вимог кримінального процесуального закону є неприйнятними, а переконливих аргументів, які б вказували на такі порушення, в касаційній скарзі не зазначено.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які свідчать про необхідність відкриття провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та наявних копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

А. П. Бущенко І. В. Григор'єва Г. Р. Крет

[1]Ухвала від 04 лютого 2019 року у справі № 202/3921/18, http://www. reyestr. court. gov. ua/Review/79601130