Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.12.2020 року у справі №916/2415/19

УХВАЛА

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2415/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. - головуючий, Білоуса В. В., Огородніка К. М.,

за участі секретаря судового засідання Сотник А. С.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник позивача - Дудченко В. В., адвокат (довіреність №1-2525 від
10.12.2020),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Ренесанс",

представник відповідача - не з'явився,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенко В. О., адвокат (довіреність № 14-330 від 22.12.2020),

Акціонерне товариство "Одесагаз" - не з'явився,

розглянувши матеріали касаційних скарг

1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

2. Акціонерного товариства "Укртрансгаз",

на рішення Господарського суду Одеської області

від 09.01.2020

у складі судді Желєзна С. П.,

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 15.10.2020

у складі колегії суддів: Поліщук Л. В. (головуючий), Будішевської Л. О., Таран С. В.,

у справі за позовом

Акціонерного товариства "Укртрансгаз",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Ренесанс",

про стягнення 1 303 055,34 грн. та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Ренесанс" (далі - ТОВ "Управляюча компанія "Ренесанс", відповідач) про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - природний газ у обсязі 230,482 тис. куб. метрів та стягнення 1 303
055,34 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову АТ "Укртрансгаз" послалось на факт безпідставного набуття відповідачем у січні-березні 2017 природного газу із газотранспортної системи, власником якого є позивач. Також позивач зазначив, що для відбору природного газу відповідач зобов'язаний укласти договір постачання природного газу, що прямо передбачено Кодексом газотранспортної системи та Правилами постачання природного газу, однак, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та за відсутності договірних відносин із позивачем здійснив відбір природного газу із газотранспортної системи, що, на думку позивача, свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнути з останнього вартість набутого майна.

Позивач послався на приписи на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 (залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
15.10.2020) в позові АТ "Укртрансгаз" відмовлено.

Судове рішення мотивоване: наявністю укладеного між ТОВ "Управляюча компанія "Ренесанс" та АТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу, яким передбачено поставку природного газу у січні - березні 2017, укладеного з дотриманням постанови Кабінетом Міністрів України від 01.10.2015 №758; відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявність у останнього обов'язку обмежити споживання природного газу; відсутністю доказів вжиття з боку Постачальника або Оператора ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача; відсутністю належних та допустимих доказів того, що через газорозподільну систему, оператором якої є позивач, відповідач здійснив несанкціонований відбір газу, належного саме АТ "Укртрансгаз" (а не АТ "НАК "Нафтогаз України" чи будь-якому іншому постачальнику).

3. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від
09.01.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
15.10.2020 у справі № 916/2415/19, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задовольнити в повному обсязі.

3.1. У касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" посилалося на:

1) Пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 1212 та 1213 ЦК України, та статей 20, 22 Закону України "Про ринок природного газу" щодо наслідків безпідставного набуття майна, у правовідносинах з набуття Споживачем природного газу (яким є відповідач), що належить позивачу на праві власності;

2) пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України - необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, постановах Верховного Суду: від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 10.10.2019 у справі №925/358/19, від
25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18 щодо застосування:

- Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року";

- Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, зо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496;

3) пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України - порушення судом апеляційної інстанції статей 2, 7, 11, 165, частини 1 статті 236, частини 2 статті 237, частини 3 статті 277 ГПК України.

Скаржник вказує на те, що справа № 916/2415/19 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання; зазначена справа становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз", який, в свою чергу, зобов'язаний був у спірний період здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу.

4. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від
09.01.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
15.10.2020 у справі № 916/2415/19, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень в частині відмови у стягненні 1 303 055,34грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 1 303 055,34 грн.

4.1. Скаржник вказує на те, що:

1) оскаржувані рішення суперечать висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19;

2) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу, питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу має виключне значення для учасників ринку природного газу оскільки значним чином вплине на правовідносини у даній сфері господарювання).

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2415/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Білоус В. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.12.2020.

6. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020, датою проведення судового засідання визначено 26.01.2021.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2415/19 (за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України") було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Білоус В. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.12.2020.

8. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України", об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020.

9.05.01.2020 до Верховного Суду від ТОВ "Управляюча компанія "Ренесанс" надійшов Відзив на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

10. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2021 відкладено розгляд касаційних скарг АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі 916/2415/19, судове засідання призначено на 18.02.2021, про що повідомлено учасників судового процесу.

11. В судовому засіданні 18.02.2021 уповноважений представник АТ "Укртрансгаз" повністю підтримала вимоги заявленої касаційної скарги за доводами викладеними в ній, просила Суд скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 у справі № 916/2415/19 повністю, прийняти нове рішення по цій справі, яким позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задовольнити в повному обсязі.

Представник АТ "Укртрансгаз" також підтримала вимоги та доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України".

12. Представник АТ "НАК "Нафтогаз України" в засіданні суду 18.02.2021підтримав заявлені вимоги за доводами викладеними в касаційній скарзі, а також підтримав вимоги касаційної скарги АТ "Укртрансгаз". Просив Суд скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 у справі № 916/2415/19 в частині відмови у стягненні 1 303 055,34 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення коштів з ТОВ "Управляюча компанія "Ренесанс".

13. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

14. Колегія суддів, заслухавши доводи представників сторін, що були присутні в засіданні суду, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та доводи відзиву на касаційні скарги, дійшла висновку про закриття касаційного провадження з наступних підстав.

15.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

16. Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

17. Частиною 1 статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

19. З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені частиною 2 статті 300 ГПК України, колегією суддів відхиляються доводи заявників касаційних скарг щодо невідповідності висновків судів про договірний характер правовідносин щодо відбору природного газу відповідачем обставинам справи, не дослідження судами фактичних обставин справи, неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи та недоведеності таких обставин, виходу судами попередніх інстанцій за межі доказування у даній справі, оскільки вони фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

20. Судова колегія визнає необґрунтованими доводи касаційних скарг стосовно того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для осіб, які подали касаційні скарги, оскільки вказані підстави надають можливість на касаційне оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, слід зауважити, що справа № 916/2415/19, яка переглядається, не є малозначною та ціна позову складає 1 303 055,34 грн., що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову.

21. Верховний Суд розглядає доводи касаційних скарг тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження (пункти 3.1. та 4.1 цієї Постанови).

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

22. АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19.

23. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

24. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

25. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

26. Посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 колегія суддів відхиляє, оскільки підстави позовів у даній справі та у вказаних справах, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

27. Водночас, слід зауважити, що направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

28. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з
08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 та пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

29. У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, постановах Верховного Суду: від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 10.10.2019 у справі № 925/358/19, від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18 щодо застосування:

- Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року";

- Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, зо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

30. При цьому, скаржники вказують на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 1212 та 1213 ЦК України, та статей 20, 22 Закону України "Про ринок природного газу" щодо наслідків безпідставного набуття майна, у правовідносинах з набуття Споживачем природного газу (яким є відповідач), що належить позивачу на праві власності.

31. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про зобов'язання повернути природний газ у певному обсязі або відшкодувати його вартість за подібних предмета та підстав позову, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі №916/2415/19.

32. Так, Верховним Судом у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 зазначено, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ
"НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не його правом.

33. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто, видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.

34. У постанові від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, в якій предметом розгляду була вимога про повернення безпідставно набутого майна у вигляді природного газу та стягнення його вартості, Верховний Суд вказав, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій статей 20, 22 Закону України "Про ринок природного газу", або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 11, частин 1 , 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 11, частин 1 , 2 статті 509 ЦК України.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 11, частин 1 , 2 статті 509 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 11, частин 1 , 2 статті 509 ЦК України, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

35. Водночас, у справі, що розглядається судами встановлено, що планові обсяги постачання/транспортування природного газу для Відповідача були визначені сторонами в договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" і перевищення таких обсягів не було допущено, що не заперечується сторонами, у зв'язку з чим дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що Відповідач здійснював відбір природного газу Позивача за відсутності на це правових підстав.

36. Таким чином, висновок про застосування норм статей 1212, 1213 ЦК України щодо безпідставно набутого майна у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у цій справі, сформований Верховним Судом, і, враховуючи установлені у цій справі обставини, зокрема, визначення сторонами у відповідних договорах планових обсягів постачання/транспортування природного газу для Відповідача, а також те, що такі обсяги перевищені не були, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність передбачених статтями 1212, 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження майна Позивача Відповідачем, а отже оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до наведеного висновку Верховного Суду.

37. Отже, доводи скаржників у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постановах 25.02.2020 у справі №905/2248/18,23.07.2020 у справі № 916/1577/19.

38. Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від таких правових позицій у справі № 916/2415/19.

39. Також, відсутні підстави для відступу від висновків, викладених у постановах суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 10.10.2019 у справі №925/358/18.

39.1. Так, у постанові суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17 Верховний Суд зазначив:

"22. Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ
"НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

23. Отже, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.".

39.2. У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №911/656/17 зазначено:

"53. Також, згідно пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 рік, № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

54. Отже, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного правового акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.".

39.3. У постанові від 10.10.2019 у справі №925/358/18 Верховний Суд зазначив: "Окрім того, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" (пункти 1,2) для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", та з дотриманням принципу недискримінації.

Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій. Отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу було покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.".

40. Виходячи з аналізу суб'єктного складу правовідносин, які досліджувались судами у зазначених справах, однією з сторін у зазначених справах є АТ "НАК "Нафтогаз України". Водночас, суди, надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками правовідносин, встановили, що такі правовідносини підлягають регулюванню положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", якими прямо встановлено обов'язок АТ
"НАК "Нафтогаз України" видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії зазначеного розпорядження.

41. Посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від
18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегія суддів також не приймає, з огляду на такі обставини.

41.1. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, позивачем у справі є АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб'єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

41.2. У постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ~law49~, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків".

42. У справах № 826/10933/14, № 826/15568/16, № 808/954/17, № 803/13/16, № 826/16697/17, № 803/1362/16 на висновки в судових рішеннях Верховного Суду у яких послався скаржник у цій справі, предметом позовних вимог було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість з посиланням на реальність здійснених господарських операцій з виконання умов відповідних договорів, з яким Податковий кодекс України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків.

43. Враховуючи правову позицію, наведену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18) щодо подібності правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), правовідносини у наведених справах та у справі, що переглядається, не є подібними через неподібність предметів позовів, підстав позовів та правового регулювання спірних правовідносин.

44. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

45. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

46. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v.

Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

47. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі №910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

48. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі № 916/2415/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не знаходить.

49. Доводи скаржників АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" (пункти
3.1. та 4.1. цієї постанови) про наявність протилежних висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході касаційного перегляду встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №916/2415/19.

50. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Також, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

51. Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 916/2415/19 на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

52. Доводи скаржників про неправильне застосування статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, положень статей 76, 77, 78, 79, 236 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним (місцевим) господарськими судами.

Керуючись положеннями статей 234, 287, пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 у справі № 916/2415/19 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Я. Погребняк

Судді В. В. Білоус

К. М. Огороднік