Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.03.2021 року у справі №922/1541/20

УХВАЛА

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1541/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Судакова Д. О. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),відповідача - Шафоростова В. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Ільїн О. В., Хачатрян В. С. ) і рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 (суддя Байбак О. І.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Споживчого товариства з будівництва та експлуатації гаражів "ГСК "Роща"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Споживчого товариства з будівництва та експлуатації гаражів "ГСК "Роща" (далі - СТ "ГСК "Роща") у якому просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м.

Харкова, площею 1,9539 га на вул. Алуштинській, 50-А у м. Харкові, яка використовується СП "ГСК "Роща", шляхом демонтажу напівзруйнованих гаражних боксів.

1.2. Харківська міська рада позовні вимоги обґрунтовує порушенням СТ "ГСК "Роща" норм містобудівельного та земельного законодавства під час розміщення металевих споруд торгівельного призначення, чим в свою чергу перешкоджає законному власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Харкова в собі Харківської міської ради володіти, розпоряджатися та користуватися земельними ділянками під вказаними об'єктами.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 922/1541/20 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до СТ "ГСК "Роща".

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Харківська міська рада не наділена правом вимагати від СТ "ГСК "Роща" приведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 1,9539 га на вул. Алуштинській, 50-А у м. Харкові до попереднього стану (в якому вона була до надання її у користування) шляхом знесення розміщеної на ній споруди. Суди дійшли висновку про безпідставність та недоведеність Харківською міською радою належними та допустимими доказами факту порушень СТ "ГСК "Роща" прав Харківської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою на вул.

Алуштинській, 50-А в м. Харкові. При цьому матеріали цієї справи не містять будь-яких доказів проведення СТ "ГСК "Роща" будівельних робіт, спрямованих на добудування гаражних боксів на земельній ділянці площею, орієнтовно, 1,9539 га на вул. Алуштинській, 50-А у м. Харкові і ця обставина не заперечується учасниками справи. Щодо заяви СТ "ГСК "Роща" про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що при розгляді цієї справи встановлено необґрунтованість заявленого позову, а тому позовна давність до спірних правовідносин судом не застосовується. Водночас апеляційним господарським судом зазначено, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому колегія суддів апеляційного суду не надає правової оцінки заяві "ГСК "Роща" про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від
27.01.2021 та рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі № 922/1541/20, до Верховного Суду звернулася Харківська міська рада із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради до СП "ГСК " Роща" задовольнити у повному обсязі.

2.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Харківська міська рада зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Харківська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 152 Земельного кодексу України та статті 391 Цивільного кодексу України, який би регулював подібні за своїм змістом, підставами та фактичними обставинами справи правовідносини.

2.3. У відзиві на касаційну скаргу СП "ГСК "Роща" просить залишити касаційну скаргу Харківської міської ради без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. СП "ГСК "Роща" зазначає, що при прийнятті Харківською міською радою рішення про передачу відповідачу функцій забудовника вже розпочатого будівництва гаражів та укладення договору оренди не було виявлено та не встановлено будь-яких порушень містобудівного законодавства, ні ймовірно відповідальною особою КП "Галант ", ні СТ "ГСК "Роща ". Також СТ "ГСК "Роща" зазначає, що Харківська міська рада як власник земельної ділянки та її виконавчі органи (у тому числі Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, а потім Департамент територіального контролю) після припинення договору оренди з 3.12.2006 мали вільну та безперешкодну можливість провести обстеження належної територіальній громаді земельної ділянки та виявити начебто факт порушення невідомо яких прав позивача. Таким чином, і до припинення договору оренди - 31.12.2006, і після його припинення протягом 14 років у позивача була вільна та безперешкодна можливість виявити начебто факт порушення невідомо яких прав позивача. Але позовна заява подана 21.05.2020, тобто поза межами 3-річного строку позовної давності з дня коли позивачу стало відомо про порушення його прав. Таким чином, позовна заява подана з пропуском позовної давності.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в рішенні Виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.08.2000 № 1182 зазначено: "Рішенням міськвиконкому від 23.02.1995 № 112 колективному підприємству Талант" надано у тимчасове користування строком на 2 роки на умовах оренди ділянку міської землі площею орієнтовно 2,1 га на вул. Апуштинській, 50-А для будівництва гаражів на 550 машино-місць. Оформлено договір користування землею від 10.08.1995 № 107.

Будівництво розпочато, строки дії рішення скінчилися. Розглянувши клопотання споживчого товариства з будівництва та експлуатації гаражів ТСК "Роща" (свідоцтво 872 видане Харківським міськвиконкомом 20.10.1997, ідентифікаційний код 25177975) про передачу функцій замовника на продовження будівництва гаражів на 550 машино-місць на вул. Алуштишькій, 50-А та враховуючи згоду КП "Галант" (лист від 03.04.2000 № 8/4), керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет Харківської міської ради вирішив:

1. Передати СТ "ГСК "Роща" функції замовника на будівництво у 2000-2001 роках гаражів на 550 машині-місць по вул. Алуштинській, 50-А;

2. Надати СТ "ГСК "Роща" земельну ділянку на період будівництва в тимчасове користування строком до 01.12.2001 площею орієнтовно 2,1 га на вул.

Алуштинській, 50-А для завершення будівництва гаражів, згідно з проєктом відводу."

4.2. На підставі зазначеного рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 1182 від 27.08.2000 між Виконавчим комітетом Харківської міської ради та СТ "ГСК "Роща" укладено договір на право тимчасового користування землею від
17.01.2001 № 2340, відповідно до умов якого Виконавчим комітетом Харківської міської ради передано СТ "ГСК "Роща" в тимчасове користування земельну ділянку за адресою вул. Алуштинській, 50-А, площею 1,9639 га.

4.3. Згідно з пунктом 1.2 Договору оренди, земельна ділянка надається в тимчасове користування строком до 01.12.2001 для завершення будівництва гаражів на 550 машино-місць.

4.4. У подальшому на підставі рішень Виконавчого комітету Харківської міської ради № 1182 від 27.08.2000 та № 2396 від 12.12.2001 між Виконавчим комітетом Харківської міської ради та СТ "ГСК "Роща" укладено Договір на право тимчасового користування землею № 270В від 24.12.2001, відповідно до умов якого Виконавчим комітетом Харківської міської ради передано СТ "ГСК "Роща" в тимчасове користування земельну ділянку за адресою вул. Алуштинській, 50-А, площею 1,9639 га.

4.5. Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди, земельна ділянка надається у тимчасове користування строком до 31.12.2006 для завершення будівництва гаражів на 550 машино-місць.

4.6. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з актом обстеження земельної ділянки від 03.03.2020, складеним головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Павловським Р. В., встановлено, що на земельній ділянці на вул. Алуштінській 50-А, орієнтовною площею 1,9539 га, знаходяться напівзруйновані гаражні бокси, земельна ділянка в занедбаному стані та ніким не використовується.

4.7. Звертаючись із позовом, позивач наголошував, що розміщення на спірній земельній ділянці напівзруйнованих гаражних боксів здійснене з порушенням норм містобудівного та земельного законодавства та є підставою для усунення перешкод у користуванні Харківською міською радою цією земельною ділянкою шляхом демонтажу таких споруд відповідачем, як колишнім землекористувачем земельної ділянки, на підставі статей 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 26, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 152 Земельного кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що на цей час, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 152 Земельного кодексу України та статті 391 Цивільного кодексу України, який би регулював подібні за своїм змістом, підставами та фактичними обставинами справи правовідносини.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція має перевірити та встановити, чи дійсно відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування відповідної норми (норм) права у подібних правовідносинах.

5.5. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. Крім того, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.8. Верховний Суд перевіривши доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 152 Земельного кодексу України та статті 391 Цивільного кодексу України, вважає, що такі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 911/2968/17 викладено правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 152 Земельного кодексу України та статті 391 Цивільного кодексу України. А саме, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що: "серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Наведений спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19. За змістом частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктами "б ", "д" частини 2 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів. Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (див. mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, пункт 11 постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15)".

5.9. Оскільки Верховний Суд вже надавав правові висновки щодо застосування статті 152 Земельного кодексу України та статті 391 Цивільного кодексу України, а оскаржувані судові рішення не суперечать таким висновкам, тому посилання Харківської міської ради на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, є безпідставними.

5.10. Крім того, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову у цій справі взяв до уваги, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27 серпня 2000 року №1182 СТ ГСК "Роща" надано СТ "ГСК "Роща" земельну ділянку на період будівництва в тимчасове користування строком до 01.12.2001 площею, орієнтовно, 2,1 га по вул. Алуштинській, 50-А для завершення будівництва гаражів, які до цього вже будувалися КП "Галант". В даному рішенні зазначено, що на момент винесення цього рішення будівництво вже було розпочато, проте строки дії рішення скінчилися, а будівництво КП "Галант" не завершено. Матеріали справи не містять будь-яких доказів проведення СТ "ГСК "Роща" будівельних робіт, спрямованих добудування гаражних боксів на земельній ділянці площею, орієнтовно, 1,9539 га по вул. Алуштинській, 50-А у м. Харкові.

Апеляційним господарським судом також зазначено, що оскільки СТ "ГСК "Роща" не здійснювало будівництво наявних на земельній ділянці площею, орієнтовно, 1,9539 га по вул. Алуштинській, 50-А у м. Харкові, гаражних боксів, не вчинило дій щодо їх добудування, воно не вважається власником такого майна в розумінні частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України. Матеріали справи не містять як доказів реєстрації за СТ "ГСК "Роща" речових прав на об'єкти нерухомого майна та/або об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані по вул. Алуштинській, 50-А у м. Харкові, так і доказів передачі таких прав відповідачеві на підставі цивільно-правових угод.

Ураховуючи наведене, за висновком апеляційного господарського суду, Харківська міська рада не наділена правом вимагати від СТ "ГСК "Роща" приведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 1,9539 га по вул. Алуштинській, 50-А у м. Харкові до попереднього стану (в якому вона була до надання її у користування) шляхом знесення розміщеної на ній споруди.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність Харківською міською радою належними та допустимими доказами факту порушень СТ "ГСК "Роща" прав Харківської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою по вул. Алуштинській, 50-А в м. Харкові.

5.11. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі № 922/1541/20 необхідно закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі № 922/1541/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак