Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2020 року у справі №913/496/19

УХВАЛА

21 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/496/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. - (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк")

на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020

у справі № 913/496/19

за позовом АТ КБ "ПриватБанк"

до фізичної особи - підприємця Бітюка Кирила Володимировича (далі - ФО Бітюк К. В. )

про стягнення 54 146,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2020 зі справи № 913/496/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у вказаній частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" у справі № 913/496/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у справі № 913/496/19 є стягнення у розмірі 54 146,49 грн., отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Луганської від 03.10.2019, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з урахуванням положень статті 12 ГПК України, враховуючи предмет спору, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, тобто ця справа є справою незначної складності та у розумінні ГПК України справа є малозначною.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи щодо виняткового значення для скаржника та/або суспільного значення та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені скаржником у касаційній скарзі мотиви не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд вважає зазначити, що вказані у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Відтак, аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається та вони не знайшли свого документального підтвердження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Скаржник вказуючи про винятковість даної справи для Банку, переконливих доводів стосовно зазначеного у касаційній скарзі не наводить.

Отже, підстав, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 287 ГПК України, щоб свідчили про необхідність у відкритті касаційного провадження у даній справі і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ, скаржником не наведені.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №913/496/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 зі справи № 913/496/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова