Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.07.2021 року у справі №917/1637/20

УХВАЛА

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1637/20

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.

перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича

на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2021 (суддя Ціленко В. А.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 (головуючий суддя Мартюхіна Н. О., судді Крестьянінов О. О., Плахов О. В. )

у справі № 917/1637/20

за позовом фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" і 2) Полтавської міської ради

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 917/1637/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.07.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У своїй касаційній скарзі скаржник не посилається на пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що порушує вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

12.01.2021 рішенням Господарського суду Полтавської області закрито провадження у справі в частині визнання права власності на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Соборності, 76а, загальною площею 50,0 кв. м., що складається із торгівельного залу 49,0 кв. м., санвузол - 1,0 кв. м. де відповідачем 1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукат", (вул. Червоноармійська, 7, кв. 7, м. Полтава, 36000), а в частині визнання права власності на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), що розташоване за адресою м.

Полтава, вул. Соборності, 76а, загальною площею 50,0 кв. м., що складається із торгівельного залу 49,0 кв. м., санвузол - 1,0 кв. м. де відповідачем 2 є Полтавська міська рада (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000) у позові відмовлено.

12.05.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2021 скасовано в частині закриття провадження у справі та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Як убачається з касаційної скарги, скаржник оскаржує рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 у справі № 917/1637/20 повністю.

Предметом позову у цій справі є визнання права власності на нежитлове приміщення (магазин) (А-1), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Соборності, 76а, загальною площею 50,0 кв. м., що складається із торгівельного залу 49,0 кв. м., санвузол - 1,0 кв. м.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності у розумінні змісту зазначеної статті є майновими вимогами. Тому судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи з вартості майна.

До матеріалів касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору скаржник додав квитанцію від 22.06.2021 № 0.0.2171416702.1 про сплату 7 455 грн судового збору.

Проте, матеріали касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не містять відомостей про вартість спірного майна. Оскільки касаційну скаргу надіслано безпосередньо до суду касаційної інстанції, матеріали справи № 917/1637/20 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду відсутні.

Тому у суду відсутня можливість встановити вартість спірного майна.

Таким чином скаржнику необхідно надати Суду документи на підтвердження реальної вартості спірного майна і доплатити судовий збір (у разі такої необхідності), виходячи з цієї вартості, розрахованої за формулою: вартість спірного майна х 1,5 % х 200 %.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства і (2) надання доказів доплати судового збору (у разі такої необхідності), який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича

на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.01.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 914/1637/20 залишити без руху.

2. Надати фізичній особі-підприємцю Петрову Дмитру Владиславовичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Случ