Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №916/3067/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/3067/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.08.2017 у складі (головуючий суддя Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Ходаківська І.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе"

до 1.Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області

2. Малого підприємства "Волна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеська обласна державна адміністрація

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017 (суддя Коваль С.М.) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Головей В.М., Савицький Я.Ф.), вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

23.08.2017 постановою Вищого господарського суду України наведену постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від
23.08.2017, в якій заявник просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від
13.05.2010 у справі № 11/143, від 22.01.2009 у справі № 38/204-08, від
13.05.2009 у справі № 2/300, а також постанови Верховного Суду України від
10.02.2009 у справі № 15/656-07, від 22.06.2017 у справі № 569/4806/15-ц, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення та невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме, ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.

Оскільки 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України, на підставі підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, справа № 916/3067/16 Господарського суду Миколаївської області була передана Верховним Судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За приписами пункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відтак, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" на постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2017 здійснюється Касаційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ; 3) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права; 4) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 23.08.2017 у справі №916/3067/16, на яку подана заява про перегляд, суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду на 49 років, для експлуатації будівель і споруд існуючої бази відпочинку за адресою: 55 км. Автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, буд. 1 та буд. 1 - Б, на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), тоді як за оспореними актами у користування іншій особі було передано земельні ділянки загальною площею 0,4900 га по вул. Кишинівська, 2в та вул. Кишинівська, 2и в с. Коблеве, в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області кадастровими номерами 4820982200:12:055:0030 та 4820982200:12:055:0031, щодо яких просить визнати недійсними рішення ради та договір оренди, тобто інші земельні ділянки, а доказів щодо права користування ними позивачем не надано.

У постанові від 13.05.2010 у справі №11/143, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди землі, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, що є підставою для припинення права користування нею у відповідності до вимог статті 141 Земельного кодексу України, оскільки вона разом з розташованою на ній будівлею була продана та використовується новим власником.

Таким чином підстави позову, а саме розірвання договору оренди землі, є відмінними від таких підстав, зазначених у справі про допуск якої подано заяву, а саме - визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору. Також відмінним у даних справах є і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

За вказаних обставин зазначене судове рішення не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних підстав позову та різного матеріально - правового регулювання спірних правовідносин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постановами Вищого господарського суду України від 13.05.2009 у справі №2/300, від 22.01.2009 у справі № 38/204-08, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та направив справи на новий розгляд вказавши у своїй постанові на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Разом з тим за приписами пункту 1 частини 1 статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Однак у справах, на які посилається заявник як підстави для допуску, рішення по суті спору не прийняті, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК України.

Також, доводи заявника про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції у справі, про перегляд якої просить заявник, викладеному у постановах Верховного Суду України від 10.02.2009 у справі № 15/656-07, від 22.06.2017 у справі № 569/4806/15-ц висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, є безпідставними, оскільки Верховний Суд України скасував відповідні судові рішення попередніх судових інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши у своїй постанові на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що не може бути підставою вважати, що наявна невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, статтями 86, 11120, 11121 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017),

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" у допуску справи №916/3067/16 до провадження Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов