Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.07.2021 року у справі №910/18654/20

УХВАЛА

16 липня 2021 року

м. Київ

справа № 910/18654/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Кондратової І. Д., Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни

на рішення господарського суду міста Києва 02.02.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021

за позовом приватного акціонерного товариства "НИВА"

до фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни

про стягнення грошових коштів у сумі 462 001,99 грн.,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2021 фізична особа-підприємець Іванова Євгенія Іванівна (далі - ФОП Іванова ЄІ., скаржник) звернулася через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва
02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
01.06.2021 (повний текст постанови виготовлено 07.06.2021) зі справи № 910/18654/20; справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області. Крім того, скаржниця просить зупинити виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено й у частині 1 статті 17 ГПК України, за яким учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною 7 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей Частиною 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2020 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову є вимоги про стягнення 462 001,99 грн. боргу за договором оренди нежитлового приміщення від 24.12.2019 № 1НИВ0190033 (з травня по вересень 2020 року та компенсації витрат на комунальні послуги з червня по серпень 2020 року).

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржниці, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржниця обґрунтовує її фундаментальним значенням для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно визначення критеріїв поважності причин незвернення учасником справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції із заявою про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Окрім того, вказує про відсутність можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими актами, при розгляді справи № 911/1173/21 (з тими ж сторонами, про стягнення 335
883,90 грн. на підставі неналежного виконання того ж правочину). При цьому скаржниця вказує на значний суспільний інтерес вказаного спору, адже, на її думку, наявна велика кількість аналогічних спорів про стягнення орендних платежів розглядається по суті з порушенням правил територіальної підсудності. ФОП Іванова ЄІ. зазначає також про виняткове значення цієї справи для скаржниці, оскільки сума стягнення є значною для відповідача.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак вказана касаційна скарга ФОП Іванової ЄІ. не містить жодних належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. А доводи стосовно: фундаментального значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, неможливості спростування обставин, встановлених оскарженими судовими актами при розгляді іншої справи, суспільного її значення та виняткового значення для скаржниці - зводяться до заперечення встановлених попередньою інстанцією обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. А в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Іванової Є. І. на рішення господарського суду міста Києва 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 зі справи № 910/18654/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зважаючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни на рішення господарського суду міста Києва 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
01.06.2021 зі справи № 910/18654/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Кондратова

Суддя І. Селіваненко