Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.05.2020 року у справі №910/10937/19

УХВАЛА

12 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10937/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Радіовимірювач" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (головуючий суддя Станік С. Р., судді Тарасенко К. В., Тищенко О. В. ) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 (суддя Сташків Р. Б. ) у справі № 910/10937/19

за позовом Державного підприємства "Радіовимірювач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРВЕКС"

про стягнення 120 075,00 грн та зобов'язання забрати поставлений товар,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 Державне підприємство "Радіовимірювач" через Північний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/10937/19.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 05.09.2019 про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу № 910/10937/19 віднесено до категорії малозначних.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Отже, для відкриття касаційного провадження у малозначних справах, скаржник повинен довести наявність випадків передбачених у частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбаченої підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується порядку та обов'язковості застосування суб'єктами господарської діяльності застарілої (1965 року) Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі - Інструкція № П-6) та застарілої (1966 року) Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7).

При цьому, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18.

Проте, наведенні в касаційній скарзі доводи, що справа "становить значний суспільний інтерес" з огляду на застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо незастосування Інструкції № П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від
25.04.1966, спростовується тим, що правовідносини у справі № 904/5002/18 не є подібними до правовідносин, що виникли у даній справі.

Як і у справі № 904/5002/18, так і у даній справі № 910/10937/19 сторони в договорі погодили приймання продукції по якості відповідно до Інструкції № П-7.

Проте, у справі № 904/5002/18 позов заявлено про заміну продукції неналежної якості та стягнення штрафу за порушення зобов'язань з тих підстав, що продукція (рейки) не витримали гарантійного терміну експлуатації по тоннажу та строку експлуатації.

У даній же справі інший предмет позову - повернення коштів і стягнення штрафних санкцій за поставлену неякісну продукцію та зобов'язання забрати поставлений товар, а також інші підстави - хоча в позові й міститься посилання на пункти договору (п. 2.4 і 6.4) щодо недоліків поставленої Продукції протягом гарантійного терміну, проте позов обґрунтовано порушенням умов п. 2.2. договору щодо якості, комплектації, пакування й маркування Продукції та поставкою "замість двох Модулей живлення" - "2 перетворювачі напруги PST 300-12". Тобто, у даній справі спірними є правовідносини щодо приймання відповідної продукції, а не виявлення дефектів в процесі експлуатації продукції.

До того ж, в пункті 6.6. постанови Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 зазначено: "Окрім того, ця Інструкція застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).

Отже, наведеним спростовується посилання скаржника на відповідність висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування Інструкції № П-7 висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, яка прийнята не у подібних правовідносинах, але в п.6.6. містить висновок, якому відповідають судові рішення у даній справі.

Водночас, підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України сам по собі не є підставою касаційного оскарження, а може бути лише виключенням касаційного перегляду рішенням суду у малозначній справі але за наявності підстав для такого випадку.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10937/19 за касаційною скаргою Державного підприємства "Радіовимірювач" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10937/19 за касаційною скаргою Державного підприємства "Радіовимірювач" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі платіжне доручення № 299 від 25.03.2020 на суму 7684,00 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.