Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.06.2021 року у справі №904/4428/20

УХВАЛА

09 липня 2021 року

м. Київ

справа № 904/4428/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021

за позовом фізичної особи-підприємця Сігало Ольги Миколаївни

до ОСОБА_1

про: стягнення 183 698,80 грн., з яких: 165 299 грн. боргу зі сплати орендних платежів, 13 851,64 грн. пені, 2 657,66 грн. 3% річних, 1 890,50 грн. інфляційних втрат; зобов'язання повернути з оренди нежитлове приміщення за договором від 22.07.2019 № 01/07,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2,

та зустрічним позовом ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємця Сігало Ольги Миколаївни

про: визнання припиненим зобов'язання по договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2019 № 01/07 з часу ліквідації суб'єкта господарювання; зобов'язання прийняти з оренди майно, шляхом підписання акту прийняття-передачі,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_4, скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 (дата виготовлення повного тексту постанови 17.05.2021) зі справи № 904/4428/20 скасувати повністю; рішення господарського суду Дніпропетровської області від
17.12.2020 скасувати: у частині первісних позовних вимог, які було задоволено; у вимогах за зустрічним позовом, щодо яких було відмовлено. Ухвалити в цих частинах нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог за первісним позовом повністю, а зустрічні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2021 касаційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником в порушення вимог: пункту 5 частини 1 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не зазначено підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга із посиланням на відповідний пункт частини 2 статті 287 ГПК України; пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги недодано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

08.07.2021 судді-доповідачу передано заяву про усунення недоліків, направлену на адресу Суду 05.07.2021 із доказами доплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас зазначена заява повторно оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, оскільки не містить жодної з передбачених абзацом першим частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Так поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною 2 статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини 1 , 3 статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою частини 1 , 3 статті 310 ГПК України з урахуванням частини 1 , 3 статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направленням справи на новий розгляд за пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України вбачається, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування: окремих положень: Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та ГПК України.

Фактично ОСОБА_4 веде до власного викладення обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Скаржником не наводиться детального опису правовідносин в контексті обґрунтування мотивів та підстав звернення з касаційною скаргою із чітким посиланням на норму права - відповідний пункт частини 2 статті 287 ГПК України.

Однак при цьому колегія суддів Касаційного господарського суду підкреслює, що відповідно до імперативного змісту норм ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та визначених судом строків на усунення її недоліків.

Таким чином, протягом встановленого вказаним Судом строку ОСОБА_4 не усунуто недоліків поданої ним касаційної скарги. Наведене є підставою для її повернення без розгляду як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її форми та змісту. Поряд із цим, відповідно до змісту частини 8 статті 174 ГПК України скаржник не позбавлений права повторного звернення з касаційною скаргою в загальному порядку після усунення її недоліків.

З огляду на викладене та керуючись статтею 234, частиною 5 статті 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 зі справи № 904/4428/20 повернути скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос