Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.02.2021 року у справі №916/2437/19

УХВАЛА

10 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2437/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н.

О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 і

рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна"

до Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 198 818,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 (повний текст складено 21.12.2020) і рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 у справі № 916/2437/19, подана 05.01.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 198 818,17 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2021 - 227
000,00 грн)

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що він не здійснює господарську діяльність, тому ця справа має для нього виняткове значення, оскільки стягнення суми заборгованості за оскаржуваними судовими рішеннями призведе до його скрутного становища.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак указана касаційна скарга Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю не містить належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких обставин також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 у справі № 916/2437/19, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від
16.07.2020 у справі № 916/2437/19.

2. Матеріали касаційної скарги повернути Виробничо-комерційній фірмі "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак