Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.11.2020 року у справі №914/1651/14

УХВАЛА

05 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1651/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.

від 09.10.2020

за позовом Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни

до Фізичної особи - підприємця Вентик Юрія Ярославовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Латориця"

про стягнення 73 674,23 грн

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Вентик Юрія Ярославовича

до Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни

про визнання недійсним договору оренди № 9 від 03.09.2011,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 23.12.2020 Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 та повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 на підставі частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

13 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Верховного Суду через Західний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, яке мотивоване тим, що таке поновлення жодним чином не вплине на права та обов'язки сторін у справі та інших осіб, проте скаржниця матиме можливість, як засновниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця", захистити своє порушене право. При цьому ОСОБА_1 послалася на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", рішення Європейського суду з прав людини та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц, наголошуючи, що звертаючись до суду касаційної інстанції з клопотанням про звільнення її від сплати судового збору за подання первісної касаційної скарги очікувала задоволення Судом такого клопотання чи у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - продовження їй строку для його сплати. Також ОСОБА_1 наголошувала, що їй 80 років і згідно з карантинних правил вона була вимушена перебувати на самоізоляції, що унеможливило в повній мірі реалізувати своє право та сплатити судовий збір.

Ухвалою від 22.02.2021 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством та визнання неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначивши, що вони зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою скаржниці. При цьому Суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від
01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц, оскільки у цій справі клопотання про звільнення від сплати судового збору подавали позивачі, а приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору саме позивача за певних умов, отже очікування ОСОБА_1, яка не є позивачем та учасником даної справи, задоволення Судом клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі 914/1651/14 було безпідставним. Водночас Суд зауважив, що із клопотанням про продовження їй строку на усунення недоліків касаційної скарги, відповідно до приписів частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, скаржниця не зверталась.

Також, Суд відхилив доводи ОСОБА_1 про перебування в умовах самоізоляції і неможливості вчасно сплатити судовий збір як непереконливі та такі, що не підтверджені жодними доказами, оскільки скаржниця зверталась до Верховного Суду через адвоката Луку Тараса Миколайовича, який діяв в її інтересах згідно з ордером № 1005364 від 26.12.2019, виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 01/04.10.2018 від 04.10.2018, та підписав від її імені касаційну скаргу, а отже питання щодо сплати судового збору у визначеній Законом сумі можливо було узгодити з представником дистанційно.

ОСОБА_1 наданий строк, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення зазначених недоліків, шляхом:

- подання Суду документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 168,00

грн. Таким чином, щоб у загальному розмірі разом із вже сплаченими 2 102,00 грн, загальна сума складала 2 270,00 грн;

- наведення інших підстав/обґрунтувань для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Скаржниці роз'яснено наслідки невиконання ухвали Верховного Суду від 22.02.2021, передбачені абзацом 2 частини 3 статті 292 та пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Суду з клопотанням від 03.03.2021, в якому зазначено, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.02.2021 суду надаються:

- документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі 914/1651/14 в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 168,00 грн;

- наведення інших підстав/обґрунтувань для поновлення пропущеного

строку на касаційне оскарження.

Судом встановлено, що наведенням інших підстав/обґрунтувань для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження є клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду, яке за своїм змістом ідентичне клопотанню, доданому до касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14, поданою ОСОБА_1 до Суду вдруге
13.01.2021, причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за яким вже визнані неповажними Верховним Судом в ухвалі від 22.02.2021.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, як наведені в клопотанні при зверненні з повторною касаційною скаргою так і у додатково поданому клопотанні, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами, труднощами чи карантином, оскільки залежали від самої скаржниці.

Перевіривши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду, Судом не встановлено, а ОСОБА_1 не наведено інших поважних причин неможливості вчасного звернення до суду касаційної інстанції.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення про яке він був обізнаний.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1651/14 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020.

Крім того, Судом встановлено, що до клопотання ОСОБА_1, що подане як усунення недоліків касаційної скарги, додана, зокрема, ще й касаційна скарга на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 (додатково уточнена).

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно із частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки оскаржувана ухвала складена та підписана 09.10.2020, то останнім днем для подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 було 29.10.2020. Отже строк на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від
09.10.2020 у справі № 914/1651/14, а відповідно й право скаржника подавати доповнення/зміни/уточнення до касаційної скарги скінчились також 29.10.2020.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 (додатково уточнена), подана разом із клопотанням від 03.03.2021, залишається без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 118, 234, 235, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1651/14 за касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від
09.10.2020.

3. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами на 32 аркушах (у тому числі квитанція № 0.0.1973691544.1 від 13.01.2021 про сплату 2 102,00 грн) та квитанцію № 0.0.2046877557.1 від 11.03.2021 про сплату 168,00 грн, подану разом із клопотанням від 03.03.2021, надіслати скаржникові; копію цією ухвали - іншим учасникам справи.

4. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

5. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 914/1651/14 (додатково уточнену), подану разом із клопотанням від 03.03.2021, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець