Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.07.2019 року у справі №905/2384/18

УХВАЛА

01 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019

та рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019

у справі № 905/2384/18

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про стягнення 43 386,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від
21.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/2384/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 24.06.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Случ О. В., Волковицька Н. О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 7 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1
921 грн.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення 43 386,22 грн., ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною відповідно до положень ст. 12 ГПК України.

Разом з тим, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені п. п. "а ", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, заявник касаційної скарги зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має виняткове значення для учасників справи.

Крім цього скаржник посилається на те, що суди по різному застосовують в аналогічних справах ч.ч. 3, 4 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 4, 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Так, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність реалізації господарської компетенції обумовлює неможливість визнання відповідача суб'єктом господарювання у розумінні ст. 55 ГК України, а отже виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм ст.ст.4, 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Водночас скаржник зазначає про помилковість висновків місцевого та апеляційного господарських судів стосовно того, що він не є суб'єктом господарювання, оскільки самостійно укладає господарські договори, в тому числі і про закупівлю товарів, робіт і послуг для потреб держави та відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" оприлюднює їх в системі електронних державних закупівель PROZORRO.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Частинами 1, 2 ст. 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

При цьому частина 3 вказаної статті унормовує, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

В свою чергу приписами ст. 8 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.

Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення.

Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених Закону України "Про публічні закупівлі", статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до преамбули Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За приписами ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (в редакції до 08.06.2016) було скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Судами встановлено, що відповідач не є суб'єктом господарювання, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 4 7, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Таким чином доводи скаржника про те, що справа стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не знайшли свого підтвердження.

Касаційна скарга також не містить посилань на обставини, які б вказували, що справа має виняткове значення для її заявника та для учасників справи. При цьому саме лише посилання скаржника на наявність такої обставини, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення 43 386,22 грн., а Судом не встановлено випадків, зазначених у п. п. а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, справа є малозначною відповідно до положень ст. 12 ГПК України.

Враховуючи викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/2384/18.

Керуючись ст.ст. 12, 234, п. 2 ч. 3 ст. 287, п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/2384/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.