Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2020 року у справі №380/2966/20

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 380/2966/20

адміністративне провадження № К/9901/27091/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27 лютого 2020 року №13-2755/16-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27 лютого 2020 року №13-2753/16-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27 лютого 2020 року №13-2754/16-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5000 га, яка розташована на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, за межами населеного пункту;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5000 га, яка розташована на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, за межами населеного пункту;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5000 га, яка розташована на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, за межами населеного пункту.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 380/2966/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивачі подали касаційну скаргу, яку зареєстровано в Верховному Суді 20 жовтня 2020 року, у якій просять про їх скасування, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Предметом розгляду в цій справі, є, зокрема, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, який, втім не є вичерпним.

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що за предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише підстави непогодження з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Суддя С. Г. Стеценко

Суддя Т. Г. Стрелець