Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2019 року у справі №140/169/19

УХВАЛА

22 серпня 2019 року

Київ

справа №140/169/19

адміністративне провадження №К/9901/22850/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року

у справі №140/169/19

за позовом Луцької міської ради

до Міністерства юстиції України,

третя особа Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

25 січня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М. В., в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24 вересня 2018 року №3418/7 "Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23 серпня 2018 року №1.1-2/6832 без розгляду її по суті" та зобов'язати повторно розглянути скаргу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, позов задоволено повністю.

07 серпня 2019 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24 вересня 2018 року №3418/7 "Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23 серпня 2018 року №1.1-2/6832 без розгляду її по суті" та зобов'язання повторно розглянути скаргу.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тож касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

В даному випадку характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судове рішення, ухвалене у цій справі як у справі незначної складності, не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Суд також враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження; скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (частина "с" статті 7 Рекомендацій).

Скаржником не наведено жодних підстав для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності № 140/169/19.

Суд бере до уваги, що дана розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд також враховує, що згідно з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відповідача зобов'язано повторно розглянути скаргу Луцької міської ради №1.1-2/6832 на дії приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни, як державного реєстратора, при цьому повторний разгляд скарги не є підставою для задоволення даної скарги.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржниками не обґрунтовані у касаційній скарзі у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна правова позиція стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності викладена Верховним Судом в ухвалах від 30 травня 2019 року у справі № 824/16/19-а, від 24 червня 2019 року у справі № 560/4169/18 та від 22 липня 2019 року у справі № 704/1547/17.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №140/169/19 за позовом Луцької міської ради до Міністерства юстиції України третя особа Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді І. В. Желєзний

Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко