Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №2540/2636/18

УХВАЛА

25 лютого 2019 року

Київ

справа №2540/2636/18

адміністративне провадження №К/9901/4707/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018

та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019

у справі № 2540/2636/18

за позовом ОСОБА_2

до Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 2540/2636/18 позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від
20.09.2018 закрито.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось.

Пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 2540/2636/18 не переглядалось в апеляційному порядку, воно не підлягає касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження на вказане судове рішення слід відмовити.

Разом з тим, згідно із пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з того, що представник відповідача не підтвердив свої повноваження у суді.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною 3 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини 6 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У відповідності до частини 8 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

У судовому засіданні судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу у справі підписано представником відповідача, який не додав до апеляційної скарги документ на підтвердження своїх повноважень та в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункту 2 частини 1 статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки представником відповідача не підтверджено свої повноваження на здійснення представництва.

Враховуючи, що зміст ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
17.01.2019 та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
17.01.2019 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 2540/2636/18.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі № 2540/2636/18.

3. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа