Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2019 року у справі №826/7418/18

УХВАЛА

24 вересня 2019 року

Київ

справа №826/7418/18

адміністративне провадження №К/9901/26652/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК" АРС" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК" АРС" задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року повернута скаржнику.

20 травня 2019 року Державна фіскальна служба України повторно подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року залишена без руху через її невідповідність вимогам статей 295 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, через пропуск строку на апеляційне оскарження та ненадання документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Скаржнику надано строк на усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших причин для цього поновлення та надання документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

16 вересня 2019 року Державна фіскальна служба України звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За приписами Статтею 295 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Статтею 295 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Державна фіскальна служба України, у строк визначений судом не усунула недоліки апеляційної скарги, а саме не надала доказів сплати судового збору та не подала заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК" АРС" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх