Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №585/557/17

УХВАЛА

24 липня 2019 року

Київ

справа №585/557/17

адміністративне провадження №К/9901/20279/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Шарапи В. М., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Осіпова Юрія Валентиновича - представника ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа: Державна установа "Територіальне медичне об'єднання" МВС України в Сумській області, Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

18 липня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Осіпова Юрія Валентиновича - представника ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 585/557/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), третя особа: Державна установа "Територіальне медичне об'єднання" МВС України в Сумській області, Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї документів, ОСОБА_1 звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа: Державна установа "Територіальне медичне об'єднання" МВС України в Сумській області, Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи, який містить такі позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області по не проведенню з 01 вересня 2015 року та з 16 травня 2017 року протягом 1 місяця службового розслідування згідно Наказу МВС № 1346 від 27 грудня 2002 року "Про порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України"; визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в навмисному не складенню акту - розслідування професійного захворювання та акту, що свідчить про причини та обставини професійного захворювання (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС і ненадання їх ОСОБА_1; визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області по реєстрації 29 жовтня 2015 року заяви ОСОБА_1 і доданих до неї документів про виплату одноразової допомоги у порядку Закону України "Про звернення громадян"; визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області по нереєстрації заяви ОСОБА_1 від 29 жовтня 2015 року згідно "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМ України № 850 від 21 жовтня 2015 року; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області прийняти і зареєструвати від ОСОБА_1 чи його представника заяву про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності та наступних документів, згідно з додатком до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМ України №850 від 21 жовтня 2015року, а саме: довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) від 01 жовтня 2018 року та копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісії від 01 жовтня 2018 року; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку - поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області скласти висновок про нарахування та виплату передбаченої законодавством одноразової грошової допомоги в зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення 01 жовтня 2018 року інвалідності, а саме у розмірі 368 200 гривень 00 копійок, надіслати висновок і всі необхідні документи в МВС України протягом 15 днів після отримання заяви від ОСОБА_1 чи його представника; стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 1500
гривень витрат на правову допомогу та 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди, всього: 16500 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відноситься до категорії осіб, яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2019 позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області задоволено частково, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2019 року по справі № 585/557/17 скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги і не подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку та документів у 15-денний строк з дня реєстрації документів та зобов'язано відповідача подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1, в зв'язку з отриманням 3 групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. В іншій частині позову відмовлено.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеню касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.

Відтак, оскільки предмет цього спору стосується виплати грошової допомоги, така справа, у відповідності до наведених вище приписів процесуального закону, віднесена до категорії справ незначної складності.

В свою чергу пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від
02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження, однак, лише у визначених законом випадках.

Такий підхід правового регулювання, передбачений вказаними вище приписами національного законодавства, повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations
Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996 та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)
19.12.1997, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також, частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі наявні посилання на те, що така стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Втім, Верховний Суд, оцінивши наведені позивачем аргументи, не знаходить, у даному випадку, наявності обставин, які б могли зумовити касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень.

Суд звертає увагу, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Поряд із цим, заявник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи, а лише висловив припущення щодо можливої зацікавленості окремих осіб.

Також, з матеріалів касаційної скарги не вбачається наявності дійсно унікального випадку й того, що рішення у даній справі, в контексті індивідуальних ознак даного спору, тягне за собою наслідки, які мають виразну своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Крім того, як було встановлено під час вивчення матеріалів касаційної скарги, Верховним судом 11.07.2019 вже було винесено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1, яку останній вперше подав особисто, на це саме судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v.

Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Осіпова Юрія Валентиновича - представника ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа: Державна установа "Територіальне медичне об'єднання" МВС України в Сумській області, Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко

В. М. Шарапа

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду