Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.09.2020 року у справі №420/1295/20

УХВАЛА

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 420/1295/20

адміністративне провадження № К/9901/23787/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №420/1295/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправними дії Департаменту ДВС Мінюсту України щодо закінчення виконавчого провадження №49868375;

скасувати постанову Департаменту ДВС Мінюсту України від 3 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №49868375;

встановити датою остаточного розрахунку Держави щодо перерахунку та сплати пенсії, згідно з рішенням національного суду від 17.12.2012 по справі №2а/1570/8165/2011, відповідно до мирової угоди згідно з рішенням Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року - 27 грудня 2019 рік;

зобов'язати Департамент ДВС Мінюсту України поновити виконавче провадження №49868375;

зобов'язати Департамент ДВС Мінюсту України звернутись із вимогою до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Мінюсту України Кабміну України щодо сплати боржником, Урядом України, ОСОБА_1 боргу держави в сумі 119 тисяч 371 гривня 59 копійок, який виник на підставі мирової угоди, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 листопада 2015 року №64511/12, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, яке затверджене постановою Кабміну України від 7 березня 2007 року №408.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що рішення Європейського суду з прав людини від 19 листопада 2015 року №64511/12 мало бути виконано не пізніше 20 квітня 2016 року.

Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем відбувся 27 грудня 2019 року, то Держава повинна сплатити пеню за період спливу тримісячного строку визначеного для виконання рішення ЄСПЛ і до моменту остаточного розрахунку. З урахуванням зазначеного, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови є протиправними, а тому наявні всі підстави для її скасування та поновлення виконавчого провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту ДВС Мінюсту України щодо закінчення виконавчого провадження №49868375.

Скасовано постанову Департаменту ДВС Мінюсту України від 3 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №49868375.

Зобов'язано Департамент ДВС Мінюсту України поновити виконавче провадження №49868375 та звернутись із вимогою до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Мінюсту України щодо сплати боржником, Урядом України, позивачу боргу держави, враховуючи дату остаточного розрахунку держави щодо перерахунку та сплати пенсії 27 грудня 2019 року, як наслідок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року по справі №2а/1570/8165/2011 відповідно до мирової угоди згідно з рішенням Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, яке затверджене постановою Кабміну України від 7 березня 2007 року №408. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, рішення суду першої інстанції змінено.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, в частині щодо зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернутися з вимогою до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Мінюсту України, викладено у наступній редакції: "Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернутись із вимогою до уповноваженого підрозділу Міністерства юстиції України щодо розрахунку та сплати позивачу пені за період з 22 березня 2016 року по 06 травня 2017 року відповідно до рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення платежів, пов'язаних з виконанням закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, який затверджено постановою Кабміну України від 07 березня 2007 року №408".

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII передбачено право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу порядку виконання виконавчого провадження.

З рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року вбачається, що зазначену справу судом першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №420/1295/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська В. М. Соколов