Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.04.2021 року у справі №560/3523/20

УХВАЛА

22 липня 2021 року

Київ

справа №560/3523/20

адміністративне провадження №К/9901/13884/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчини певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 (суддя - Майстер П. М. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2021 (колегія суддів у складі: Боровицького О. А., Шидловського В. Б., Матохнюка Д. Б. ),

УСТАНОВИЛ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького обласного військового комісаріату, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року та з грудня 2018 року по квітень 2019 року, без врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року та з грудня 2018 року, при якому перевизначити при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення базовий місяць на жовтень 2015 року, данарахувати та виплатити донараховану позивачу індексацію грошового забезпечення, із врахуванням виплачених сум;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року, при якому перевизначити при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення базовий місяць на березень 2018 року, донарахувати та виплатити донараховану позивачу індексацію грошового забезпечення, із врахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неправильно визначив розмір нарахованої суми індексації за періоди з жовтня 2015 року по грудень 2015 року та з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 30.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021, в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не взято до уваги те, що останній був призначений для проходження військової служби в Хмельницький обласний військовий комісаріат 27.08.2015, з призначенням на вищу посаду по якій було нараховано заробітну плату більшу ніж на попередній посаді, тому базовий місяць став наступний після призначення. У вересні 2015 року позивачу було присвоєно звання капітан і сума грошового забезпечення знову збільшилась, тому базовий місяць став наступний після підвищення звання. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у відповідності до пункту 10.2. Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

19.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
23.03.2021 та ухвалити нове про задоволення позовних повністю.

Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що під час розгляду даної справи судами не було ураховано правову позицію, викладену у постановах Верховного суду від
12.12.2018 у справі № 825/874/17 та від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 560/3523/20.

Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2021

Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

За правилами пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд нагадує, що касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас Верховний Суд наголошує, що системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства свідчить, що під час вирішення справ суди враховують не будь-які висновки Верховного Суду, а ті, які висловлені Судом у подібних правовідносинах.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від
25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від
19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від
12.12.2018 у справі № 825/874/17 та від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17.

Варто зауважити, що у справі № 825/874/17 предметом оскарження були дії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо невиплати при виключенні зі списків особового складу заборгованості з індексації грошового забезпечення та стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення без утримання податку на доходи фізичних осіб. При цьому суди у цій справі встановили, що єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по травень 2017 року стало неналежне фінансування обласного військового комісаріату. Разом з тим, суди зазначили, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується обласний військовий комісаріат, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. Отже, у цій справі суди дійшли висновку, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Предметом оскарження у справі № 825/1987/17 були дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення у 2016 та 2017 роках. При цьому у цій справі суди встановили, що з
01.02.2016 по 30.09.2017 індексація грошового забезпечення позивача не проводилась і в наказі по стройовій частині не зазначено про наявність заборгованості з її виплати. Верховний Суд погодився з висновком судів з приводу визнання безпідставними доводів відповідача щодо проведення індексації грошових доходів виключно за наявності на це коштів та у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, оскільки частина 6 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", на яку посилається відповідач, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Тобто, у цих справах позивачам після звільнення зі служби та виключенні зі списків особового складу індексація грошового забезпечення не була виплачена у зв'язку із неналежним фінансуванням обласного військового комісаріату.

Водночас у справі, яка переглядається Верховним Судом у касаційному порядку, судами встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2020 у справі № 560/137/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020, зобов'язано Хмельницький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018 включно та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року та з грудня 2018 року по квітень 2019 року. Хмельницьким обласним військовим комісаріатом було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року та з грудня 2018 року по квітень 2019 року відповідно: за жовтень 2015 року - 1006,39
грн; за листопад 2015 року - 1006,39 грн; за грудень 2015 року - 1006,39 грн; за грудень 2018 року - 71,08 грн; за січень 2019 року - 71,08 грн; за лютий 2019 року - 71,08 грн; за березень 2019 року - 134,47 грн; за квітень 2019 року - 8,96 грн. Тобто в цій справі, позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, проте позивач не погодився з розрахунком, який провів відповідач.

Разом з тим, судами в справі № 560/3523/20 встановлено, що на підтвердження правомірності розрахунків відповідач надав довідку про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2015 по 02.04.2019, довідку про нараховану індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2015 по
02.04.2019, розрахунок індексації за жовтень 2015 року - квітень 2019 року майору ОСОБА_1.

Під час розгляду цієї справи судами встановлено, що позивачем не взято до уваги те, що останній був призначений для проходження військової служби в Хмельницький обласний військовий комісаріат 27.08.2015, з призначенням на вищу посаду по якій було нараховано заробітну плату більшу ніж на попередній посаді, тому базовий місяць став наступний після призначення. У вересні 2015 року позивачу було присвоєно звання капітан і сума грошового забезпечення знову збільшилась, тому базовий місяць став наступний після підвищення звання. Отже, суди дійшли висновку, що відповідач діяв у відповідності до пункту 10.2. Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Дослідивши зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності з урахуванням обставин кожної конкретної зазначеної справи, Верховний Суд резюмує, про помилковість означених доводів касаційної скарги, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Тобто, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах № 825/874/17, № 825/1987/17 та № 560/3523/20 не є подібними, а відтак правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 у справі № 825/874/17 та від
19.06.2019 у справі № 825/1987/17 не є релевантною до спірних правовідносин у справі № 560/3523/20 та, відповідно, не повинна була застосовуватися судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

З урахуванням цього Верховний Суд доходить висновку про безпідставність доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

В силу вимог пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України, вказані обставини є підставою для закриття касаційного провадження судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 339 КАС України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження № К/9901/13884/21 у справі № 560/3523/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
12.03.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчини певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Ж. М. Мельник-Томенко А. В. Жук,

Н. М. Мартинюк

Судді Верховного Суду