Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №826/14244/18
Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №826/14244/18

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №826/14244/18

адміністративне провадження №К/9901/35839/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
09.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
19.11.2019 у справі №826/14244/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2018 №0002734001, №0002744001, №0002754001, №0002764001.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.06.2018 №0002754001, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000,00грн. за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління державної фіскальної служби у місті Києві 20.12.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/14244/18 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2018 №0002734001 (за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 85,00 грн. ; №0002744001 (продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу суб'єкта господарювання громадського харчування) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6
800,00 грн. ; №0002754001 (зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000,00грн. ; №0002764001 (зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000,00грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт зберігання позивачем алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання доводиться відповідачем виключно на підставі того, що у позивача відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю "місце зберігання" у розумінні Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №826/14244/18 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019 у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2018 №0002734001, №0002744001, №0002754001, №0002764001, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №826/14244/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду