Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.12.2018 року у справі №815/1546/16

УХВАЛА

20 грудня 2018 року

Київ

справа №815/1546/16

адміністративне провадження №К/9901/14682/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., в якому, після уточнення позовних вимог, просила визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на квартиру, загальною площею 68 кв. м, житловою площею 53,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26599999 від 30 листопада 2015 року, а саме права власності ТОВ "Кей-Колект" на квартиру, загальною площею 68 кв. м, житловою площею 53,8 кв. м, розташовану за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що нотаріус не вчиняв нотаріальну дію з предметом іпотеки, а тому не мав права здійснювати державну реєстрацію права власності; договір іпотеки між іпотекодавцями та банком містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке суперечить чинному на момент укладання договору Закону України "Про іпотеку", згідно якого для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки необхідний окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, позивач зазначає, що позичальником та іпотекодавцем не було отримано письмову вимогу про усунення порушень, відсутні докази спливу 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень; у нотаріальній справі відсутня оцінка на предмет іпотеки, яка б відповідала дійсній вартості квартири; оцінка майже вдвічі занижена, чим порушено право позивача на отримання додаткових коштів від реалізації предмету іпотеки.

Також позивач зазначив, що на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Кей Колект" сума заборгованості не була безспірною (жодним рішенням суду її не зафіксовано, іпотекодавець та позичальник не визнавали її); всупереч вимог Закону України "Про мораторій на стягнення громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" стягнення було звернуто на єдине житло позивача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, заяву ТОВ "Кей-Колект" про закриття провадження у справі задоволено, провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., індексний номер: 26437448 від 24 листопада 2015 року щодо реєстрації права власності та обтяження, а саме: заборони на нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 22 грудня 2006 року, на квартиру, загальною площею (кв. м): 68, житловою площею (кв. м): 53,8, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ "Кей-Колект" закрито, роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі мотивоване тим, що спірні правовідносини щодо реєстрації права власності пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що спірні правовідносини між позивачем та приватним нотаріусом не мають публічно-правового характеру, оскільки державний реєстратор, який виступає відповідачем у справі є суб'єктом державно-владних повноважень, а предметом оскарження є його дії та рішення, відтак, вважає, що спір має вирішуватися саме у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та скасування рішення передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко