Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.09.2020 року у справі №826/15409/16

УХВАЛА

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15409/16

адміністративне провадження № К/9901/23662/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Єресько Л. О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року у справі №826/15409/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу та стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

скасувати наказ від 14 березня 2013 року № 306/к "Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи" як незаконного з часу його видання;

скасування підсумкової оцінки безпосереднього керівника у формі бланку щорічної оцінки виконання державним службовцем ОСОБА_1 посадових обов'язків і завдань за 2012 рік та рішення Міністерства юстиції України щодо погодження підсумкової оцінки керівника;

стягнення з Міністерства юстиції України заробітної плати, невиплаченої внаслідок протиправних дій відповідача та дії наказу Міністерства юстиції України від 14 березня 2013 року № 306/к "Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи" за період з листопада 2011 року по квітень 2013 року включно у загальному розмірі 5813,60 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що в інших справах, зокрема № 826/6763/13-а та № 757/36874/14-ц, судовими рішеннями, які набрали законної сили, установлено відсутність підстав вважати недостовірною інформацію, зазначену у бланку щорічної оцінки позивача з виконання посадових обов'язків і завдань за 2012 рік, а також вказано, зокрема судом адміністративної юрисдикції, що така оцінка є суб'єктивним рішенням керівника.

При цьому, суди вказали, що позивач вже звертався з аналогічними позовними вимогами до суду, як і в цій справі, але з інших підстав, що підставою звернення саме з цим позовом стало рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року у справі № 757/36874/14-ц, яким було задоволено його позов щодо спростовування недостовірної інформації, але на теперішній час таке судове рішення скасовано Апеляційним судом м. Києва і відповідне рішення апеляційного суду залишено в силі Верховним Судом.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України.

Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law17~.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року у справі №826/15409/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська Л. О. Єресько