Історія справи

Постанова КАС ВП від 06.04.2022 року у справі №640/22031/19
Ухвала КАС ВП від 04.11.2020 року у справі №640/22031/19

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа №640/22031/19

провадження №К/9901/30144/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Желєзного І. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 640/22031/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк "Контракт" за договором банківського вкладу на вимогу "Зручний Контракт" № 1277/2015 від 09.09.2015 у розмірі 190 000,00 грн, - за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2019;

стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк "Контракт" за договором банківського вкладу на вимогу "Зручний Контракт" № 1277/2015 від 09.09.2015 у розмірі 190 000,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.03.2020, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.08.2020 залишив без змін, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у виплату ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк "Контракт" за договором банківського вкладу на вимогу "Зручний Контракт" № 1277/2015 від 09.09.2015 у розмірі 190 000,00 грн., за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2019.

Зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м.

Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом, розміщеним у ПАТ Банк "Контракт" за договором банківського вкладу на вимогу "Зручний Контракт" № 1277/2015 від 09.09.2015 у розмірі 190 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.

Верховний Суд ухвалою від 30.11.2020 відмовив у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та встановлення тридцятиденного строку для його сплати, а подану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб касаційну скаргу залишив без руху. Одночасно запропонував скаржнику надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн.

На виконання вимог означеної ухвали скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. На обґрунтування поданої заяви зазначає, що підготовка платіжного доручення про сплату судового збору протягом наданого десятиденного строку є проблематичною, оскільки працівникам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 18.03.2020 запроваджена дистанційна форма роботи, що, на думку заявника, об'єктивно перешкоджає виконанню вимоги, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 30.11.2020, протягом наданого судом строку.

Верховний Суд ухвалою від 16.12.2020 продовжив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання відповідної ухвали.

Виконуючи вимоги ухвали від 30.11.2020, скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучи платіжне доручення від 15.12.020 № 3255 про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Отже, недолік касаційної скарги заявник усунув у строк, встановлений Верховним Судом.

Дослідивши зміст касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Приписи пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували, зокрема, положення статей 40, 100, 110 Кримінального процесуального кодексу України, приписи статті 1074 Цивільного кодексу України, а також норми статей 37 та 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також стверджує про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку тій обставині, що постановою слідчого СВ УП ГУНП у м. Києві Безсмертного М. В. від 10.05.2018 "Про визнання об'єктів речовими доказами" у кримінальному провадженні № 42018101080000080 від 02.05.2018 грошові кошти на рахунку позивача були визнані речовими доказами, а на посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб був покладений обов'язок щодо зберігання речових доказів.

Слід зазначити, що станом на момент подання відповідачем цієї касаційної скарги Верховний Суд не викладав висновку щодо застосування положень статей 40, 100, 110 Кримінального процесуального кодексу України, приписів статті 1074 Цивільного кодексу України, а також норм статей 37 та 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в межах подібних спірних відносин у контексті обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувати постанову слідчого органів Національного поліції України про визнання об'єктів речовими доказами, оформлену в межах кримінального провадження, якою грошові кошти, розміщені на рахунку особи (банківський вклад), визнаються речовими доказами, а на Фонд одночасно покладається обов'язок зберігати таку суму грошових коштів (відповідний банківський вклад).

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що розгляд адміністративної справи такої категорії у касаційному порядку слугуватиме формуванню однакової судової практики, а також єдності застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За правилом частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Аналіз аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв'язку з висвітленими в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи вказують на наявність у цій ситуації обставин, наведених у підпункті "а" пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Водночас частина 2 статті 329 КАС України встановлює, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження пропущений, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене
27.08.2020, а касаційна скарга була подана 11.11.2020 безпосередньо до Верховного Суду.

У своїй касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виклав клопотання, у якому заявник просить поновити йому строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції з тих мотивів, що після того, як 06.11.2020 касаційна скарга була йому повернута ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020, заявник у максимально короткий строк, діючи без невиправданих зволікань,
11.11.2020 звернувся до Верховного Суду повторно, подавши належно оформлену касаційну скаргу.

Надаючи оцінку обґрунтованості вимог поданого клопотання, Верховний Суд зважає на те, що після повернення вперше поданої заявником касаційної скарги, яка була подана з дотриманням строку, встановленого частиною 1 статті 329 КАС України, й до моменту звернення скаржника до суду касаційної інстанції з такою скаргою вдруге сплинуло 5 днів, а отже в цій ситуації заявник, вочевидь, не допустив безпідставного зволікання з поданням касаційної скарги. Водночас пропуск строку на касаційне оскарження є незначним і перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції не порушить принципу res judicata, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі немає.

Керуючись положенням підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також приписами статей 329, 330, 331, 332, 334 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Заяву Фонду гарантування вкладів про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
30.03.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від
27.08.2020 у справі № 640/22031/19.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
27.08.2020 у справі № 640/22031/19.

3. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи № 640/22031/19.

4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

5. Установити для подання відзиву на касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя В. М. Кравчук