Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.12.2018 року у справі №9901/967/18

УХВАЛА

18 грудня 2018 року

Київ

справа №9901/967/18

адміністративне провадження №П/9901/967/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Білоуса О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

27 червня 2018 року адвокат ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6.

Перевіривши скаргу ОСОБА_3, яка була подана адвокатом ОСОБА_2, членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 встановлено, що в договорі про надання правової допомоги від 18 грудня 2017 року відсутнє повноваження адвоката ОСОБА_2 подавати скарги до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку суддів.

Враховуючи, що заявником не було дотримано визначеного частиною 1 статті 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" порядку звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, ухвалою члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2018 року №11212/0/18-18 дисциплінарну скаргу адвоката ОСОБА_2 залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Адвокат ОСОБА_2, вважаючи, що вказана ухвала порушує його права та прийнята без дотримання вимог чинного законодавства, оскаржив її до Верховного Суду, як суду першої інстанції.

Просив визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя, що полягала у перевищенні строку розгляду скарги адвоката ОСОБА_2 від 27 червня 2018 року щодо дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6.

Визнати протиправною та нечинною ухвалу Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2018 року про залишення без розгляду та повернення скарги адвокату ОСОБА_2 від 27 червня 2018 року щодо дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6., та зобов'язати Вищу раду правосуддя здійснити повторне попереднє вивчення та перевірку вказаної дисциплінарної скарги у строки, визначені законодавством.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Конституцією України передбачено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності судді (частина десята статті 131).

Пункт 3 частини першої статті 131 Основного Закону визначає, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law10~), зокрема частиною першою статті 107 визначено право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 через адвоката ОСОБА_2 реалізував своє право на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6., який, на його думку, вчинив дисциплінарний проступок.

Згідно зі ~law11~ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - ~law13~), з урахуванням вимог ~law14~.

Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (~law15~).

Дисциплінарне провадження передбачає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (~law16~).

~law17~ передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених ~law18~, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

~law19~ передбачено, що рішення про повернення дисциплінарної скарги не оскаржуються.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ухвалою члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2018 року №11212/0/18-18 дисциплінарну скаргу адвоката ОСОБА_2 щодо дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6. залишено без розгляду та повернуто скаржнику на підставі ~law20~.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та нечинною ухвали члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2018 року №11212/0/18-18 на підставі ~law21~ необхідно відмовити, оскільки така ухвала оскарженню не підляшає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя, що полягала у перевищенні строку розгляду скарги адвоката ОСОБА_2 від 27 червня 2018 року щодо дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6., суд вказує таке.

В розумінні ~law22~ оскарженню до Вищої ради правосуддя підлягає рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частини 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).

~law23~ встановлено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, адвокат ОСОБА_2, діючи на підставі договору про надання правової допомоги від 18 грудня 2017 року між адвокатським об'єднанням "ЛІТІГЕЙШН ГРУП" та ОСОБА_3 (клієнт), в інтересах останнього звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - ~law25~) встановлено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені ~law26~.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

З аналізу наведених визначень основних термінів, що містяться в ~law27~, суд дійшов висновку, що адвокат ОСОБА_2, звертаючись з відповідною дисциплінарною скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, діяв не як самостійна особа, а в інтересах клієнта ОСОБА_3

При цьому, цей позов подано адвокатом ОСОБА_2 в своїх інтересах як позивачем.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Суд наголошує, що адміністративним судом захищається лише фактично порушене право особи, яка перебуває у публічно-правових правовідносинах з відповідачем, котрий здійснює владні управлінські функції. Право на оскарження рішення, дій або бездіяльності Вищої ради правосуддя, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, мають лише суб'єкти цього провадження у порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати дії (бездіяльність) та рішення визначених законом органів за результатами такого провадження.

Частиною 3 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Водночас, ОСОБА_2 не є суб'єктом дисциплінарного провадження у розумінні зазначених норм законодавства, тобто між ним, як особою, яка здійснює адвокатську діяльність в інтересах клієнта, та Вищою радою правосуддя, органи якої розглянули скаргу в установленому законодавством порядку, відсутній будь-який спір, який належить до юрисдикції судів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Вища рада правосуддя не вчиняла жодних дій, не допускала фактів бездіяльності, які б створювали для позивача права та обов'язки і породжували для нього право на захист, і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_5 звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих відносин, Суд вважає, що у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.В.Білоус