Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2019 року у справі №629/1467/18

УХВАЛА

19 серпня 2019 року

Київ

справа №629/1467/18

адміністративне провадження №К/9901/22542/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року

у справі №629/1467/18

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області Лашиної Тетяни Петрівни

про зобов'язання вчинити певні дії

УСТАНОВИЛ:

26 лютого 2019 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року, у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року відмовлено.

03 серпня 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 ст. 361 КАС України визначені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Позивач вважає нововиявленою обставиною існування Указу Президента України від 07 листопада 1992 року №549/92 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2010 року №К-4030/18/2-а-104/07, якими передбачено обмін російських рублів на українські карбованці по курсу НБУ у відношенні 37,7 карбованців = 1 російський рубль.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що станом на момент розгляду судом позовної заяви ОСОБА_1, вказані підзаконні нормативно-правові акти існували та були відображені у висновку експертного дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. професора Бокаріуса М. С. №9738 від 31 січня 2017 року, досліджені судом при прийнятті рішення від 04 липня 2018 року.

Таким чином, зазначені заявником нововиявлені обставинами не є нововиявленими у розумінні вимог ст. 361 КАС України, а отже, не можуть слугувати підставою для перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд апеляційної інстанції переглядав судове рішення у відповідності із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року в справі № 2а-23903/09/1270

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити, а правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, отже касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Положенням п. 2 ч. 2 зазначеної статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Також, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. п. 51,52 рішення у справі "Ryabykh v. Russia" від 24 липня 2003 року № 52854/99, п. п. 46,47 рішення у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року № 32053/13).

Серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:

1) Конвенція не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти;

2) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб;

3) для здійснення правосуддя вважається доцільним та достатнім забезпечення особі права на повторний перегляд її справи принаймні один раз судом, що має повну юрисдикцію;

4) сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення;

5) жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі;

6) головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві.

Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 5 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у справі №629/1467/18 за позовом ОСОБА_1 до Начальника Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області Лашиної Тетяни Петрівни про зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко