Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2020 року у справі №140/2807/19

УХВАЛА

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 140/2807/19

адміністративне провадження № К/9901/15612/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС) (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області) (далі - ГУ ДФС) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Любомльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано вимоги ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21.11.2018 №Ф-955-53 на суму 15819,54 грн, від
12.02.2019 №Ф-955-53 на суму 18276,72 грн, від 11.05.2019 №Ф-955-53 на суму 21030,90 грн, від 04.06.2019 №Ф-955-53 на суму 18410,86 грн, від 02.07.2019 №Ф-955-53 на суму 15721,82 грн.

22.06.2020 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність вимог ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21.11.2018 №Ф-955-53, від 12.02.2019 №Ф-955-53, від 11.05.2019 №Ф-955-53, від 04.06.2019 №Ф-955-53, від 02.07.2019 №Ф-955-53 у загальному розмірі 89259,84 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Довід ГУ ДПС в касаційній скарзі, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, наведений без будь-якого обґрунтування. Обставини для твердження про таке значення цієї справи не виявлені, так само, як і інші, передбачені в пункті 2 частини 5 статті 328 КАС виключні обставини.

Суд першої інстанції не порушив норми частин 4 , 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

Доводів щодо порушення судом першої інстанції цих норм процесуального права касаційна скарга не містить.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон М. Б. Гусак