Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2020 року у справі №540/2103/19

УХВАЛА

18 травня 2020 року

Київ

справа №540/2103/19

адміністративне провадження №К/9901/12287/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі №540/2103/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, що полягає у невиконанні вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням п. 20 Перехідних положень ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України та зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення, пасовище) із земель фермерського господарства "Бабич" на території Михайлівської сільської ради щодо передачі у власність земельних ділянок позивачам в розмірі земельної частки (паю), загальною площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в постійне користування ФГ "Бабич", розташованого на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, та передачу земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 - площею 16.6600 гектарів, ОСОБА_2 - площею 16,6700 гектарів, ОСОБА_3 - площею 16,6700 гектарів.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області викладене у листі № 31-21-0.302-274/60-19 від 30.08.2019 року про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у затвердженні технічної документації із землеустрою.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення, пасовище) із земель фермерського господарства "Бабич" на території Михайлівської сільської ради щодо передачі у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в розмірі земельної частки (паю), загальною площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в постійне користування фермерському господарству "Бабич", розташованого на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення, пасовище) із земель фермерського господарства "Бабич" на території Михайлівської сільської ради щодо передачі у власність земельних ділянок позивачам в розмірі земельної частки (паю), загальною площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в постійне користування ФГ "Бабич", розташованого на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, та передачу земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 - площею 16.6600 га, ОСОБА_2 - площею 16,6700 га, ОСОБА_3 - площею 16,6700 га.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у відповідності до вимог Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення, пасовище) із земель фермерського господарства "Бабич" на території Михайлівської сільської ради щодо передачі у власність земельних ділянок позивачам в розмірі земельної частки (паю), загальною площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в постійне користування ФГ "Бабич", розташованого на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, та передачу земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 - площею 16.6600 га, ОСОБА_2 - площею 16,6700 га, ОСОБА_3 - площею 16,6700 га, та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалено з порушенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачі подали касаційну скаргу яку зареєстровано у Верховному Суді 06.05.2020.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Предметом розгляду в цій справі є оскарження відмови Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні технічної документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність.

Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Як вбачається з тексту судового рішення суду першої інстанції, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що за предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи та сталої судової практики у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для них.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Покликання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
02.04.2020 у справі №540/2103/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

С. Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду