Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.02.2019 року у справі №1740/2157/18

УХВАЛА

18 лютого 2019 року

Київ

справа №1740/2157/18

адміністративне провадження №К/9901/3924/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі № 1740/2157/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

08.02.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019.

ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №193918-13 від
23.06.2017 у розмірі 17402,76 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 - у задоволені позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить частина будівлі складу площею 631,45 кв. м. На вказаний об'єкт 23.06.2017 Головне управління ДФС у Рівненській області податковим повідомленням-рішенням №193918-13 нарахувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 17402,76 грн. Із співвідношення нарахованої суми і площі об'єкта що відповідає розрахунку ставки, затвердженої рішенням Дубровицької міської ради №82 від 04.02.2016, яким внесено зміни до рішення міської ради №947 від 27.01.2015.

Разом з тим, судами зазначено, що у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік, таке має братись до уваги контролюючим органом при здійсненні розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Відповідно до цього, контролюючим органом в повній мірі дотримано законодавчі вимоги при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, про те що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а податкове повідомлення-рішення №193918-13 від 23.06.2017, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 17402,76 грн. відповідає критеріям правомірності.

ОСОБА_2 не погодившись з судовими рішеннями, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від
18.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
16.01.2019 у справі № 1740/2157/18, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задоовльнити позовні вимоги повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №1740/2157/18 є вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2017 №193918-13 у розмірі 17402,76 грн.

Отже рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №1740/2157/18 - не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі № 1740/2157/18.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова