Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2020 року у справі №640/10523/19

УХВАЛА

16 листопада 2020 року

Київ

справа № 640/10523/19

адміністративне провадження № К/9901/28228/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі № 640/10523/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області, Управління державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2020 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - скаржник), направлена засобами поштового зв'язку
27.10.2020.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що вона відтворює зміст попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд повернув ухвалою від 09.10.2020 як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Аналогічно попередній касаційній скарзі, ГУ ДПС формально зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України з обґрунтуванням цієї підстави тим, що має виняткове значення для відповідача з огляду на суму платежів, повернення якої з бюджету стосуються позовні вимоги позивача у цій справі. З огляду на призначення Верховного Суду сформувати єдину правозастосовчу практику, вважає необхідним касаційний перегляд цієї справи.

Натомість, Верховний Суд, повертаючи касаційну скаргу, визнав таке обґрунтування неналежним для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначивши при цьому, що норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, неодноразово застосовувалися Верховним Судом у справах з подібними правовідносинами. Також вказав, що пункту 3 частини 4 статті 328 КАС презюмує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а не доцільність касаційного перегляду справи з метою уникнення судової помилки.

Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення особою, яка подає касаційну скаргу, норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте, аналогічно попередній касаційній скарзі, у повторно поданій скаржником не зазначено норми права, застосування якої викликає правову проблему у судові практиці, що могло б свідчити про необхідність формулювання правового висновку Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина 1 статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини 4 статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновками, викладеним у наведених постановах.

Колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі № 640/10523/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області, Управління державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Гімон