Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.05.2019 року у справі №9901/263/19

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №9901/263/19

адміністративне провадження №П/9901/263/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Хохуляка В. В., суддів: Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

при секретарі судового засідання Горбатюку В. С.,

за участю представника відповідача Ліходій О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №9901/263/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення ВРП "Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку" від 09.04.2019 №1080/0/15-19;

зобов'язати ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку, з урахуванням стажу, передбаченого статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII із змінами, які набрали чинності 05.08.2018.

Також, позивачка просила суд розглядати справу без її участі.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що ВРП оскаржуваним рішенням відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, порушила принцип верховенства права та правової визначеності.

Позивачка вказує, що право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України "Про статус суддів" №2862-XII, не застосовуючи до позивачки відповідних норм закону, які дають право на відставку, відповідач допускає дискримінацію. Позивачка вказує, що внесені Законом України "Про Вищий антикорупційний суд" №2447-VIII зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII розширюють (а не звужують) права суддів стосовно зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом на надає право на призначення на посаду судді, і її дія повинна поширюватися на всіх суддів, які працювали на час набрання чинності статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII. трактування вказаної норми як такої, що поширюється лише на суддів, які призначені після набрання чинності статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, тобто після 05.08.2018, порушує як Конституцію України так і завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема щодо рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідач, в обґрунтування правомірності спірного рішення зазначає, що вказане рішення прийняте на підставі наявних у ВРП документів, матеріалів перевірки та у відповідності до норм чинного законодавства України. ВРП посилається на абзац 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, яким встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідач вказує, що на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який дає право на відставку, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII зі змінами та Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 №584/95. Як наголошує відповідач, під час опрацювання доданих до заяви про відставку документів, ВРП встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді на дату звернення до ВРП становить 17 років 4 місяці з необхідних 20 років. Відповідач вважає, що з огляду на приписи пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII робота на посаді помічника судді не може бути зарахована до стажу роботи, що дає право судді на відставку.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

16.05.2019 до Верховного Суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. До позову ОСОБА_1 додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.05.2019 колегію суддів для розгляду справи №9901/263/19 визначено у складі: Хохуляк В. В - головуючий суддя, судді: Васильєва І. А., Гончарова І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П.

Ухвалою суду від 21.05.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, судове засідання призначено на 12.06.2019.

У судових засіданнях 12.06.2019,04.09.2019 судом оголошено перерви.

10.09.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі №9901/263/19.

У судовому засіданні 09.10.2019 представник відповідача підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі, просив суд його задовольнити.

З урахуванням заяви позивачки про розгляд справи без її участі, розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним та скасування рішення, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі №990/263/19.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Указом Президента України від 15.10.2001 №975/2001 ОСОБА_1 призначена строком на п'ять років на посаду судді Павлоградського міського суду Дніпропетровської області. Указом Президента України від 23.03.2004 №358/2004 переведена на посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України від 08.02.2007 №625-V обрана суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 21.05.2008 №1405-VІ обрана суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

05.03.2019 до ВРП надійшли заява ОСОБА_1 від 04.03.2019 та додаткові матеріали про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку відповідно до пункту частини 6 статті 126 Конституції України.

Розглянувши заяву та матеріали щодо звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, ВРП рішенням від 09.04.2019 №1080/0/15-19 відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку.

Вважаючи прийняте ВРП рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до суду.

Разом з тим, у процесі розгляду справи ВРП заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вказує відповідач, 29.07.2019 до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку. Розглянувши заяву ОСОБА_1, керуючись приписами Конституції України, положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя", рішенням від 13.08.2019 №2105/0/15-19 ВРП вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

У відповідності до положень статті 126 Конституції України суддя обіймає посаду безстроково.

Підставами для звільнення судді є:

1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я;

2) порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;

6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.

Частиною 2 статті 127 Конституції України встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Відповідно до положень статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Частиною 1 , 3 статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до Частиною 1 , 3 статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до положень статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

VI. ОЦІНКА СУДУ

На підставі матеріалів справи, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За частиною 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Поряд із загальними правилами провадження в адміністративних справах у суді першої інстанції КАС України встановлює певні особливості провадження для окремих категорій справ, а саме справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах зазначеної категорії визначено статтею 266 КАС України. За частиною першою цієї статті встановлені нею правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. За статтею 266 КАС України оскарженню підлягають правові акти перелічених у цій статті суб'єктів як індивідуально-правового, так і нормативно-правового характеру.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Положення пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України передбачають, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ВРП, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку та зобов'язати ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, з урахуванням стажу, передбаченого статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII із змінами, які набрали чинності
05.08.2018.

Разом з тим, з долученого до клопотання про закриття провадження у справі рішення ВРП від 13.08.2019 №2105/0/15-19 вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відставку.

Ухвалюючи відповідне рішення, ВРП посилалась на положення Закону України Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (у редакції, яка діє з
05.08.2018). У зазначеному рішення ВРП вказано, що додані до заяви документи свідчать про наявність у судді ОСОБА_1 достатнього для звільнення у відставку стажу роботи, визначеного на підставі статтей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, а також абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За результатом аналізу заявлених позовних вимог та з урахуванням ухваленого ВРП рішення про звільнення судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у відставку з урахуванням стажу, передбаченого статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII зі змінами, які набрали чинності 05.08.2018, суд дійшов висновку, що у даній справі щодо оскарження рішення ВРП, оскаржувані порушення були виправлені ВРП. При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним після такого виправлення.

На підставі викладеного, суд вважає, що у даній справі наявні підстави для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 22, 238, 242, 243, 244, 245, 246, 248, 250, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №9901/263/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Провадження у справі №9901/263/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала Верховного Суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.10.2019.

-----------------------

-----------------------

-----------------------

------------------------

------------------------

В. В. Хохуляк

І. А. Васильєва

І. А. Гончарова

С. С. Пасічник

В. П. Юрченко

Судді Верховного Суду