Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2020 року у справі №420/4133/19

УХВАЛА

15 квітня 2020 року

Київ

справа №420/4133/19

адміністративне провадження №К/9901/10667/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів - Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача обміняти посвідку на постійне проживання на посвідку з безконтактним електронним носієм; скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області №215625000 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання з безконтактним електронним носієм та зобов'язати відповідача обміняти посвідку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення з ГУ ДМС України в Одеській області від 20 лютого 2019 року №215625000 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання з безконтактним електронним носієм ОСОБА_1. Зобов'язано ГУ ДМС України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обмін посвідки на постійне проживання на посвідку на постійне проживання з безконтактним електронним носієм, відповідно до заяви-анкети від 14 лютого 2019 року.

Предметом спору у цій справі є неправомірність відмови органу ДМС обміняти посвідку на постійне проживання в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено.

ГУ ДМС України в Одеській області послалося на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому рішення Верховного Суду у цій справі матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте заявником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у цій справі ознак її важливості саме для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ.

Так, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, а аргументи відповідача, з посиланням на висновки Верховного Суду, висловлені у справах № П/9901/5/18; 800/399/17 та практику Європейського суду з прав людини, зводяться до тлумачення загальних засад правового захисту судом порушеного права. Крім того, предметом спору у справах № П/9901/5/18 та 800/399/17 є бездіяльність Президента України, тобто ці правовідносини не є подібними до спірних.

Зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у такій категорії адміністративних справ.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зазначені заявником виняткові обставини, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, Верховним Судом відхилено, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова