Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2020 року у справі №640/12504/19

УХВАЛА

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 640/12504/19

адміністративне провадження № К/9901/31917/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ''Еко Агат'' до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2019 №1151220/41854209, №1151217/41854209, №1151218/41854209,1151219/41854209, №1151215/41854209, №1151204/41854209, №1151207/41854209, №1151206/41854209, №1151210/41854209,1151198/41854209, №1151201/41854209 про відмову в реєстрації податкових накладних №121 від 18.03.2019, №142 від 20.03.2019, №148 від 20.03.2019, №151 від 21.03.2019, №181 від 25.03.2019, №182 від 26.03.2019, №186 від 26.03.2019, №187 від 26.03.2019, №188 від 26.03.2019, №194 від 27.03.2019, №199 від
28.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язав ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ ''Еко Агат № 121 від 18.03.2019, № 142 від 20.03.2019, №148 від 20.03.2019, №151 від 21.03.2019, №181 від 25.03.2019, №182 від 26.03.2019, №186 від 26.03.2019, №187 від 26.03.2019, №188 від 26.03.2019, № 194 від 27.03.2019, №199 від
28.03.2019, датою їх доставлення до ДФС України.

23.11.2020 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС)).

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС .

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б)особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 20 частини 1 статті 4 КАС визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 КАС.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних позивачем за правилом першої події, не відповідає нормам пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117. Суди встановили, що підставою для зупинення, а потім відмови у реєстрації податкових накладних контролюючий орган вказав ненадання позивачем як платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Зупиняючи реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не вказав конкретного критерію оцінки ступеня ризику, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної, тоді як позивач надав контролюючому органу копії документів для підтвердження господарських операцій, на які були виписані податкові накладні.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет позову у цій справі, суд першої інстанції не порушив норми частин 2 , 4 та пункту 10 частини 6 статті 12 КАС при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

Крім того, застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, зробленому, зокрема у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 касаційне провадження К/9901/4895/19 (справа №826/10649/17), від 28.10.2019 касаційне провадження К/9901/23858/19 (справа №640/983/19).

У касаційній скарзі передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС виняткові обставини не наведені.

Довід ГУ ДПС про важливе значення справи з посиланням на запобігання фінансових втрат державного бюджету не відповідає змісту норми пункту 2 частини 5 статті 328 КАС.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС , і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 248, пунктами 1, 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон О. О. Шишов