Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2021 року у справі №160/8270/20

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

15 липня 2021 року

Київ

справа №160/8270/20

адміністративне провадження №К/9901/23675/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: А. Ю. Бучик, С. М. Чиркіна

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року про повернення апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року надійшла до Верховного Суду 29 червня 2021 року.

В касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання скаржник вказує на тривалу процедуру затвердження кошторису видатків на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду. З метою отримання доступу до правосуддя, Головне управління Пенсійне фонду України в Дніпропетровській області просить відстрочити сплату судового збору.

Вирішуючи заявлене клопотання щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів виходить із наступного.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З преамбули Закону України "Про судовий збір" вбачається, що Закону України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Закону України "Про судовий збір". Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Предметом спору є дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку позивачу пенсії за вислугу років на 60 % від розміру заробітної плати.

Отже, в такому випадку, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору.

Обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов'язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Вивчивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки скаржником не зазначено жодної підстави, яка б дала можливість дійти висновку про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2 270,00 грн, а тому скаржнику слід надати документ, що підтверджує сплату судового збору.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Відповідно до частини 3 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина четверта цієї статті).

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише викладені фактичні обставини справи, підстави непогодження з судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування судового рішення, які, на його думку, допущені судом при його ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження, зокрема, уточнення процесуальної норми, яку було порушено судом апеляційної інстанції, а також надання доказів сплати судового збору.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року про повернення апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

3. Надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя С. М. Чиркін