Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.10.2019 року у справі №826/16598/18

УХВАЛА

11 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/16598/18

адміністративне провадження №К/9901/27165/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу громадянина Афганістану ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі №826/16598/18 за позовом громадянина Афганістану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання повторно розглянути заяву,

встановив:

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено, що перебування у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та свободі з підстав переслідування за ознакою раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Зазначена у позовній заяві інформація (щодо можливих причин визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту) носить загальний характер і не має реального підґрунтя про небезпеку для позивача стати жертвою переслідувань чи утисків на батьківщині. З аналізу наданих позивачем пояснень вбачається, що конфлікт з членами сім'ї його дівчини мав місце лише раз та носив побутовий характер. Позивачем не зазначено про його належність до політичних, релігійних чи будь-яких інших громадських організацій. Крім того, на територію України позивач потрапив через третю безпечну країну.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Свою касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є питання щодо визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З огляду на зазначене, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.

Скаржник зазначає, що відповідно до статті 328 КАС України, ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки відмова у розгляді справи тягне за собою обов'язок останнього покинути країну та повернутися до країни походження.

Оцінивши доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, тому не можуть бути прийняті, як такі, що мають виняткове значення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга громадянина Афганістану ОСОБА_1 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність виняткових обставин справи, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою громадянина Афганістану ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі №826/16598/18 за позовом громадянина Афганістану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання повторно розглянути заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді В. М. Білак А. Г. Загороднюк